Не просто слова: історія вислову «цап-відбувайло», про яку мало хто знає

Він має біблійне коріння

Вислів «цап-відбувайло» давно використовується в українській мові для позначення людини, на яку перекладають чужу провину чи відповідальність. Однак його значення має глибоке історичне та релігійне підґрунтя, пише Главред.

Цей фразеологізм бере початок із традицій давнього Ізраїлю. У біблійній книзі «Левіт» описано обряд, який щороку проводили під час свята Йом-Кіпур — Дня спокути.

У ньому головну роль відігравав первосвященник, який використовував двох козлів: одного приносили в жертву Богові, а на іншого символічно «перекладали» всі гріхи народу.

Після цього другого козла відпускали в пустелю, зазвичай у напрямку місцевості, яку називали Азазель.

Вважалося, що разом із твариною з громади зникають і всі провини.

Як відбувався ритуал

Цей обряд мав чітко визначений порядок. Первосвященник публічно визнавав гріхи людей, покладаючи руки на голову козла — таким чином символічно передаючи йому провину.

Потім спеціально обрана людина відводила тварину далеко в пустелю, щоб вона не змогла повернутися. У результаті громада вважалася очищеною, а козел ставав уособленням винного.

Як з’явився сучасний зміст

З часом цей ритуал зник, але сама ідея перекладання провини залишилася в культурі. У різних мовах з’явилися подібні вислови. Наприклад, в англійській є слово «scapegoat», яке має аналогічне значення.

В українській мові закріпився вислів «цап-відбувайло», що означає людину, яка змушена відповідати за чужі помилки.

Радіо Трек: НОВИНИ