Не «матюки», а мовне мистецтво: як лаялися українці сто років тому
Нецензурщина відпочиває
Українська народна лайка завжди вирізнялася образністю, гумором і багатством мови. Замість грубих запозичених висловів наші предки використовували колоритні слова, які могли водночас розсмішити й влучно охарактеризувати людину.
Музикант і популяризатор української мови Рамі Аль Шаєр поділився добіркою давніх слів, якими ще понад сто років тому називали ледарів, незграбних або нечесних людей.
Серед них:
- Гепа — розмовна назва сідниць, яку українці вживали ще задовго до появи сучасних крилатих висловів.
- Лайдак — ледар або волоцюга, який уникає роботи. Це слово можна зустріти й у творах українських письменників.
- Вайло — незграбна, неповоротка людина, у якої все валиться з рук.
- Гаспид — спочатку так називали отруйну змію, згодом — нечисту силу, а пізніше цим словом стали характеризувати підступних і лихих людей.
Також до цього переліку часто додають ще кілька маловідомих, але яскравих слів:
- Мантелепа — повільна, незграбна або нетямуща людина, зазвичай без різкої образи.
- Фарфуцель — легковажна, непорядна чи нікчемна особа.
- Потороча — слово, що походить із народної міфології. Спершу ним називали фантастичне страховисько або духа, а згодом — людину, яка викликає неприязнь.
Фахівці зазначають, що подібні слова є частиною української мовної спадщини.
Вони відображають народний гумор, побут і світогляд наших предків та допомагають зробити мовлення більш виразним і колоритним, не вдаючись до грубих запозичених лайок.
Радіо Трек: НОВИНИ