Мозок старіє, світ накриває Альцгеймер: Єндрик зібрала те, що може нас врятувати (ФОТО)

«Танцюють всі!» (с)

Eva Endrik із Рівного називає себе «диджитал криейтером», що можна розуміти по-різному.

Нашу ж увагу вона привернула текстом, розміщеним на ФБ, в якому деякі моменти виглядають спірними, однак зібрана інформація є загалом цікавою і може бути багатьом – корисною.

Подаємо без змін

Мозок старіє

Вчені мужі прогнозують, що зі збільшенням тривалості середньостатистичного людського життя, збільшиться і частота дегенеративних розладів мозку.

Бо колись людина у 20 уже була цілком собі функціональною одиницею суспільства, поважним членом громади, військовим звитяжцем чи матір'ю п’яти-семи дітей. До тридцяти п'яти ці люди набували глибокої життєвої мудрості і втрачали більшу половину зубів. А в сорок вважалися старцями, до котрих можна було йти за порадою.

До шістдесяти доживали не усі, тож про Альцгеймера ніц не чули. Тіло зношувалося раніше, аніж згасав розум.

Тепер навпаки.

Талановиті і геніальні розробляють особисті алгоритми зі збереження свого мозку у тонусі. Як правило, вони багато сплять, не читають соцмереж, не дивляться тіктоків, та не споживають іншого інформаційного сміття, зберігаючи свій внутрішній жорсткий диск якомога більш чистим, витрачаючи час розумно аж до похвилинного таймінгу.

Така собі радість, здається мені...

Ми, європейці, живемо довго і мало розмножуємося, тож років за двадцять, коли на одного двадцятилітнього припадатиме 2-3 людини пенсійного віку з деменцією... буде срака.

Можливо прийдешнім поколінням доведеться скидати старих зі скелі. Що з них взяти, коли уся мудрість і пам'ять віків належатиме мережам та ШІ ?

Тож вчені мужі, не бажаючи на схилі літ опинились на дні якоїсь гірської ущелини, скоренько досліджують властивості мозку і способи як би то зробити так, аби він не згасав у 70-80 років, коли до відходу у ліпший світ тілу лишатиметься ще років двадцять.

Поки знайшли таке:

Танці. Рухова активність стимулює купу мозкових центрів не даючи нейронним зв'язкам відмирати. Тільки не тіште себе ілюзіями щодо махання сапкою чи ходіння пішки на довгі дистанції, бо йдеться про СКЛАДНУ рухову активність, коли ми робимо зусилля аби запам'ятати рухи і послідовно їх відтворити. Тому - танці!

Мови. Вивчення іноземних мов - це теж розумові зусилля. Вони як і фізичні навантаження у спорт-залі, мусять завдавати дискомфорту, напружувати і туго йти. Інакше то не тренування і ніфіга не зусилля і від них нічого не виросте, ні м'язи, ні аксони.

Маршрути і мапи. Міняючи звичні маршрути, прокладаючи їх в уяві, ми активуємо важливі ділянки мозку. Цілу купу ділянок. Так навчають лондонських таксистів. Там звичайні дядьки, які протягом кількох років вивчають мапи доріг і здають іспит на ментальну побудову маршруту з точки А в точку Б, за ці кілька років відрощують (в буквальному сенсі) у своїх головах цілу мозкову структуру, яка у нормальної людини розміром з квасолинку.

Це вам ще й аргумент щодо віку. Мозок з віком не тупіє, ми просто привчаємо його покладатися на звичні алгоритми і не вивчаємо нічого нового. (Соцмережі і тікток - це не вивчення нового, узбагойтєсь.)

Поезія. Пишіть вірші, шукайте рими, ускладнюйте розміри. Це включає уяву, розвиває словниковий запас, який з віком чомусь починає вкорочуватись (мабуть знову ж через ті злощасні звичні алгоритми), а відтак, не дає нейронам відмирати.

Музика. Прослуховування НОВОЇ музики - це як прокладання нового маршруту і вивчення нових слів у мові. У цьому процесі, якщо ти слухаєш дійсно якісну і складну музику, ти намагаєшся ловити ритм, вигадувати наступні ноти і квадрати і робиш нові відкриття, коли твої передбачення злегка не справджуються. Музика яка має несподівані звороти, але має гармонію – качає наш мозок наче гантелі.

Отаке вам маленьке дослідження.

До нього кріплю музику дивовижно талановитого Ren котрого днями відкрив мені мій чоловік.

З моїм вивченням англійської – це подвійний тренінг, бо тексти у чувака на достойному рівні і їх хочеться розуміти повністю.

Аж вперше полізла шукати інфу про музиканта (зазвичай цікавлюсь лише продуктом, але не автором). Хотілося дізнатись, чому цей харизматичний хлопець досі не став світовою зіркою. А там така драматична історія, що ще одна порція їжі для розуму.

Радіо Трек: НОВИНИ