«Людей немає. Все»: допис української рестораторки отримує тисячі репостів (ФОТО)

Українському сервісу – гаплик?

Анна Дуніна – знана в Україні публічна особа в своєму блозі, який зараз розходиться мережею, говорить про те, що всі вже давно відчувають та розуміють.

Подаємо без змін:

Людей немає. все.

 

У малого і середнього бізнесу є великий ризик не відповісти на новий виклик.

 

Бо тут навіть не зрозуміло, якою супер креативною має бути ідея вирішення, коли ти не можеш вплинути на реальну відсутність працівників.

 

Зовсім скоро звичайні люди всередині звичайних сервісів стануть на вагу золота. що призведе до ринкових бійок, не легших за super heavyweight, де кожен раз нокдаун буде робити той бізнес і той бренд, який тупо має жирок демпінгувати, піднімаючи зарплати.

 

Що безперечно народить ще більше неетичної поведінки, заруби всередині різних професійних комʼюніті та в результаті зруйнує цілі індустрії незрілим дилетантством за шалені гроші, бо кваліфікованих крутих кадрів просто не буде в достатній кількості.

 

Коли слухала інтервʼю Тараса Чмута The Ukraїner, то вихопила для себе думку про те, що донатити люди можуть поки в них є дохід. є доходи — є допомога. немає доходів — нема допомоги. так що питання не тільки в свідомості і культурі. питання ще й в можливостях.

 

Так от.

 

Скоро ми перетворимось або на справжній європейський сервіс з 10 позиціями в меню, втомленими від запар 2 офіціантами (кухарями, будівельниками, швачками,

продавцями, вантажниками, водіями, логистами, клерками…) замість 10, поганозбитим капучіно і недосоленим омлетом.

 

Або бізнеси будуть зупинятися.

 

Тим самим зупинятися будуть податки. хоч і маленькі, але як ми всі вивчили за ці роки головне правило закриття зборів, але релевантне і для бюджету, — малих податків не буває. далі зупиниться платоспроможність населення. далі — донати.

 

І отут хотілося б, канєшна, дати клич і сказати «гей. дівчата, хто там виїхав за кордон — повертайтеся, ви тут потрібні батьківщині», але я ж не можу. бо безпека понад усе.

 

Проте і вибір жити чи не жити в цій країні, бути фізично з нею, коли їй і всім нам дуже складно, теж понад усе.

 

Короче дупа.

 

Ну і я вас попередила: український сервіс, який ви так обожнюєте і за яким так сумуєте, варто занести вже в червону книгу.

 

Пишіть в коментарях кого вам не вистачає і скільки. Поплачемо разом, бо, ну вибачте, не тільки ж красиві картинки постити. Іноді треба і реальність усвідомлювати.

 

Живемо в складні часи, І саме нам, чомусь, випало їх проходити

Радіо Трек: НОВИНИ