Лариса Ніцой в захваті від Рівного. Вона знайшла тут посестру і просто розкішні враження: «Бомбезно!» (6 ФОТО)

Говорила і про СЕКС: «Якщо ви хочете поламати стереотипи – їдьте в Рівне» (с)

Великий пост про м. Рівне написала в своєму ФБ відома на всю Україну Лариса Ніцой

Її неабияк вразило наше місто – у позитивному плані. Зокрема, й візит до Рівненського обласного Ліцею та Української Гімназії.

Вона знайшла тут – патріотів.

Що, насправді, для нас геть не є дивним, але подаємо далі текст Лариси Ніцой повністю:

Якщо ви хочете поламати стереотипи у вашій голові – їдьте в Рівне.

- Слава Україні! – директор до учнів.

Ліцей, моя зустріч зі старшокласниками. Познайомилися з директором, , ̷п̷о̷о̷б̷н̷і̷м̷а̷л̷и̷с̷я̷, попили кави, пішли в актову залу, де зібралися діти.

- Героям слава! – у відповідь дружним хором.

- Слава нації! – директор.

- Смерть ворогам! – діти завзято.

- Україна! – директор.

- Понад усе! – лунає від старшокласників.

- Божечки, якби я знала, що в цій школі такі привітання, камеру би увімкнула, щоб зняти… - сміюся до всіх вражено.

Директор, Наталя Володимирівна - модна стильна білявка. Вік? Придбала книжечки для внуків. Спортивна, підтягнута. Зачіска як у рок-зірки «Хард кісу», лише волосся біле. Штанці з лампасами – модняча. Стильні прикраси… Милуюся й неймовірно тішуся, коли бачу в школі педагогів, які випромінюють успіх як зовнішністю так і внутрішнім станом.

Школа така сама, стильна, як і директор. Відчувається креатив і небідний підхід. Раніше такі школи (на них казали, для «крутеньких») були ну зовсім неукраїнські. Бо ж стереотип який? Українська школа – це щось таке на белебівці, облуплене.

А отакі школи, як ця, існували для чужорідної еліти, яку виховували в зневазі до українського. Тепер такі школи – наші, українські. І плекається там українська еліта.

 

Пізніше, коли говоритиму з цими дітьми й питатиму, чи задумувалися, яку користь у майбутньому приноситимуть Україні, і про те, що я сподіваюся, не всі вони мріють виїхати за кордон, а лишитися тут, бо треба ж комусь і тут наводити порядки – то діти ствердно киватимуть, видно, ця тема для них не нова…

А поки зустріч лише починається:

- Дорогі діти, сьогодні на зустріч з вами приїхала моя посестра по духу… - каже директор.

Такі слова мене ще й досі вражають. Я ще й досі до них не звикла. Подумки постають ті директори, яким батьки пропонують мене покликати в школу до власних дітей, а директори лякаються: «Зачєм нам в школі політіка». Що в голові тих директорів? Ми з дітьми говоримо про книжки, про читання…

На кавуванні з Наталею Володимирівною кажу:

- Ну ви даєте! За оцю вашу «слава нації!» в Києві чи Дніпрі почалося б виття «школа внє палітікі». Вам нічого за це не кажуть?

Наталя Володимирівна сміється:

– Я нікого за вуха до нас в ліцей не тягну. У нас конкурс. Не подобається – вперед! Навколо багато інших шкіл, вибирай, яку хочеш. А вибрав нашу школу – дотримуйся наших правил. Наприклад, кожного ранку перед уроками в нас молитва. За Україну. І щоб ніхто не спізнювався.

- Молитва? Круть! Нещодавно в групі «Батьки SOS» таку розправу вчинили над директором з Троєщини за молитву перед уроками, а то ж навіть не молитва була, а вірш, стилізований під молитву, написаний ветераном АТО, з назвою «Молитва за Україну». Ледве її не розірвали за «релігію в школі». Вам не виносять за це мозок?

- Гм. Та у нас всі нормальні. Я не примушую всіх молитися Ісусу. Молися в цей час Алаху чи ще комусь… Ми ж за Україну молимося. Не маєш кому молитися – медитуй. Дитина вдома каже батькам: «Тато й мама, я не встиг помолитися вранці за Україну, помолюся в школі». Вважаю, що своєї мети ми досягли.

Іду, втішена, шкільними коридорами. Половина старшокласників у військовій формі. В українській, сучасній. Дівчата й хлопці. Вирішила перевірити свій здогад, перепитала:

- Чому вони у формі?

- У них сьогодні уроки з Захисту України.

Тобто, поки інші українці в різних групах і школах ламають списи «не треба їм форми в школі взагалі», то тут форма під окремий предмет? Бомбезно.

… А після Ліцею була зустріч в Рівненській українській гімназії. Напередодні ввечері в мене відбувалася зустріч з громадськістю. На зустріч прийшла така собі пані Оксана. Їй зустріч сподобалася, питає:

- Можете завтра до нас у школу прийти, я про все домовлюся.

Коли вона має домовлятися? Десята вечора ))

- Та в нас завтра ліцей у програмі стоїть. – організатори їй у відповідь.

- А після ліцею? – знову питає.

Чесно? Люблю таких, які щось хочуть. Спонтанність – наше все )). Погоджуюся прийти.

 

Пані Оксана виявилася вчителькою літератури. От обожнюю я таких вчителів. Що їй сподобалося – одразу «в клювик» і дітям несе. От інша посиділа б і пішла б собі. А ця розвивається – і учням пропонує щось цікаве ))).

З її старшокласниками розмова вийшла інакшою. Так буває, зустріч на зустріч не приходиться. Це залежить від різних факторів, від віку дітей, від їхньої зрілості.

ПРО ЖІНОК, СЕКС і МАТЮКИ

От і з цими учнями говорили про книжки – це стандартно. А окрім книжок - про світогляд. А в контексті різних світоглядів - про матюки. Що матюки несуть у собі сексуальні збочення.

Що в Українців жінка, матір – належать до сакральних символів. Звісно, у нас висміювалися жіночі негативні риси: лінь, балакучість. Але лайка наша інша. Вона порівнює погані вчинки з лайном чи посилає гівняних людей у дупу, де лайно – а не покликана принижувати жіночу гідність. А матюки з-за поребрика, як правило, говорять про статеві органи і що саме цими органами зроблять чиїйсь матері. От вам і світогляд. Наш і їхній…

11-класники на такі розмови, буває, хіхікають. Це коли з ними дорослі на такі теми не говорять, то діти хіхікають від несподіванки.

 

Від слова «секс» хіхікають, хоча давно всі знають, що це таке. Завжди кажу вчителям:

- Беріть мене, використовуйте. Звісно, на зустрічах я популяризую читання і заохочую дітей до читання, і в мене це виходить. А можу ще й інше: замість вчителя озвучити дітям якусь не дуже зручну вчителеві тему (це про старшокласників ідеться). Можу навпаки на підсилення вчителевих слів розповісти щось. Чи виховну тему. Любий каприз ))

Учні пані Оксани в українській гімназії спокійні і серйозні, без різних там дитячих підхіхікувань. Ще говорили з ними про патріотизм. Про користь для України української мови. І знову про книжки і читання. Зрілі, свідомі діти.

Зустрічі пройшли на одному диханні. Діти аплодували.

Я дуже багато їжджу містами і селами, по школах і бібліотеках, культурних центрах і клубах, нарешті (!) доїхала й до Рівного.

Дякую, Рухівці і Правий сектор запросили.

Просто розкішні враження від Рівного. Дякую за теплий прийом.

-----------------

А от місцеві ЗМІ обіцяли організаторам прийти – і з’їхали )) Може висвітлювали в цей час інші культурні події в місті? Ні. А ми ж могли поговорити публічно «на люди» про читання і про підтримку державної стратегії читання, яку презентувало міністерство культури. Я приїжджаю популяризувати читання. А ви не прийшли. Промоцію читання в нашій малочитаючій країні не підтримали. Думаєте, це лишилося непоміченим? Рівняни спеціально моніторили, перевіряли, їм було цікаво, що ж таке важливе вас відволікло, що вони прийшли, а ви – ні? Помоніторили – і не зрозуміли, що вами керувало. Страх? Лінь? Недалекоглядна вказівка? Сподіваюся, наступного разу ми це виправимо і зробимо гарні корисні сюжети.

Усіх обіймаю. До зустрічей!

Радіо Трек: НОВИНИ