«Куплю багато Мівіни і нарешті наїмся»: Ірина Білик розповіла про свою першу роботу в ЖЕКу

Вона завжди мріяла про сцену, але батьки її відмовляли

Народна артистка Ірина Білик, яку тепер із захопленням приймають шанувальники на усьому пострадянському просторі, пригадала часи, коли їй довелося працювати в ЖЕКу.

Юна киянка, яка народилася в Дарницькому районі, ще зі школи мріяла про кар'єру артистки та співачки. Але батьки, прості інженери з авіазаводу, всіляко відмовляли доньку від безплідних, як їм тоді здавалося, мрій.

Тоді мені мама говорила: "Іра, забудь про це. Потрібно мати блат і гроші, щоб стати знаменитою.

 

А хто ми такі - бідні прості люди з авіазаводу, - розповіла артистка в інтерв'ю журналістці Лідії Таран.

Юна випускниця, якій з першої спроби не вдалося потрапити на сцену, за законами жанру влаштувалася на роботу секретаркою в ЖЕК. Секретарці належало володіти мистецтвом друкування на машинці. Іра друкувати не вміла, проте, як справжня артистка, не подавала вигляду і зуміла переконати ЖЕКівське начальство, що з машинкою вона на «ти».

Через рік в Україні міняли гроші на купони. І це була найстрашніша ситуація в моєму житті. У мене були списки всіх-всіх будинків.

 

Всіх людей, хто помер і не помер, хто народився. І потрібно було цим людям усім видавати якось ті купони, - пригадує артистка.

А найбільше пригнічувало її тоді, що в розпалі було літо. Всі її подруги гуляли, а вона змушена була від дзвінка до дзвінка сидіти, зарившись у гору купонів, та з'ясовувати відносини з клієнтами ЖЕКу.

Крім мрії про велику сцену, була тоді у юної дочки київських інженерів й інша, більш приземлена, мрія.

Перше, про що я мріяла, коли отримаю зарплату, я думала, що я куплю багато Мівіни. Така була локшина. Я думала, що це буде найкращий день у моєму житті", - проковтнувши сльозу, згадує зірка і тут же додає: - Ну, це так сумно начебто. Але так Україна жила.

Радіо Трек: НОВИНИ