Конференція Миру: виступ Зеленського перед – Байденом, Сі, Макроном, Путіним, Ердоганом, Моді та рештою лідерів світу

Промова, якої б не чекав ніхто (АК)

Андрій Єрмолаєв у свіжому інтерв’ю повідомляє, що крім  великої мирної конференції, яку готує Офіс Президента (ОП), цілком можливим є проведення літом іще однієї глобальної Конференції з питань Миру та Безпеки, наприклад, під час проведення у Парижі Олімпійських Ігор.

Мовляв, Сі Цзіньпін вже, начебто, отримав відповідне запрошення Макрона, і не виключено, що дасть згоду. Припускається, що на тій всесвітній конференції, яка, можливо, спробує окреслити контури нового Світопорядку, можливо, буде навіть «невиїзний» Путін та решта лідерів світу.

Зрозуміло, що одним із ключових там буде питання війни в Україні, і очевидно, що з окремим зверненням виступить Президент Зеленський.

 

Немає жодного сумніву, що в ОП на Банковій знають, як правильно писати відповідні звернення, але, можливо, їм також стане в нагоді і текст, що його ми публікуємо далі.

 Друзі,

Ми стоїмо зараз над прірвою. Ми це не лише Україна, але й Росія, і Китай, і Людство, і весь Світ.

Всі ми як Цивілізація підходимо до межі, за якою або масштабний вихід у Космос: колонізація Місяцю та інших планет, або – провал у темні віки раннього Середньовіччя з його дикістю, бідністю, хаосом і свавіллям.

Водорозділ проходить чітко по лінії запитань: «Хто ми – люди, здатні підкорити Штучний Інтелект, не дати йому нас убити і з його допомогою підкорити енергію Сонячної системи? Чи замість нового кроку у пізнанні замислу Всевишнього, ми оберемо грубу силу та домінацію права сильного, на якому наполягають агресивні імперії, які вважають, що «Бога нема, а тому їм можна – все?».

Є ті, хто виправдовує подібне свавілля теоріями у стилі Realpolitik. Мовляв, «право сили» та «домінування сильного». Як і що можна цьому заперечити?

Дуже просто: право сильного, дійсно, є атрибутом дикої природи, але ми, люди, тим і відрізняємося від тварин, що ми – не звірі.

 

Бог свідомо сотворив нас – іншими.

І Бог, який сотворив цей світ, свідомо зробив з нами так, щоб вийшовши з дикого твариноподібного стану, ми дійшли з часом до рівня цивілізованості, культури та науки й таким чином наблизилися не лише за образом і подобою, але й за поведінкою та розумінням певних основних речей до нашого Творця.

Тому будь-яка спроба відкинути зараз людство з вершини 21 століття у темний хаос раннього середньовіччя дикості та війни є ні чим іншим як прямим виступом проти Бога.

Саме проти – Бога.

Наслідки можуть стати плачевними для всіх, зокрема, й для тих, хто планує перемогти. Зокрема, тому, що перемогти Бога неможливо. Як не може бути й істинного Миру – без Справедливості і Свободи.

Так визначено Богом. Тому дехто вважає, що ті, хто розпочав війну в Україні є ні чим іншим, як втіленням Зла. Демоном, який прагне підпалити увесь світ, але з іншого боку був покликаний, аби – аби пробудити нас усіх і змусити стати іншими.

Аби ми змогли, нарешті, вийти на якісно новий рівень розуміння себе і світу саме у боротьбі з цим Демоном Хаосу, Розбрату та Війни.

Дехто вважає, що ми прийдемо до розуміння цього, лише проливши море крові та переживши мало не Апокаліпсис, однак насправді, ніщо не заважає нам, стоячи зараз перед точкою можливого неповернення, чесно сказати одне одному дещо очевидне:

• Зараз не Середні віки, коли люди билися мечами і навіть ті мечі були далеко не у всіх.
• Зараз людство володіє ядерною зброєю та опановує Штучний Інтелект.
• Розхитування ситуації та всієї світової системи (за таких умов) через насильство та військове протистояння може мати своїм наслідком лише те, що було описано в святих книгах усіх відомих нам релігій під назвою – Кінець Світу.

 Принципи Війни

Насправді, сьогодні саме в Україні вирішується доля Світу.

Це не всі розуміють, але, якби у 2022 р. нам допомогли зупинити агресію, якби всі інтелектуали та публічні лідери хоча би Заходу – чітко виступили проти Війни, то не було б ні трагедії 07 жовтня в Ізраїлі, ні подальшої операції в секторі Газа: ні Хуситських атак на танкери в Перській затоці, ні спроб розпалити конфлікт довкола Вірменії, чи на Корейському півострові, чи будь-де у світі.

Всі ці конфлікти мають джерелом війну в Україні, розв’язану Путіним. І треба розуміти, що у війні, яку ми зараз ведемо, так зване «питання НАТО» є абсолютно надуманим та несуттєвим: Україна ніколи не була і не є членом НАТО, нам такого членства ніхто ніколи не обіцяв і, навіть, не пропонував.

Більше того:

 

Росія абсолютно не боїться НАТО. Навпаки, це – НАТО боїться Росії, що теж неправильно, бо «не такий страшний Чорт, як його малюють». Ця фраза українського письменника Гоголя дуже добре корелюється з тим, що описав російський письменний Достоєвський у романі «Біси». 

Сьогодні ці біси Достоєвського заволоділи величезною частиною суші, її центральними телеканалами і розливають там свою отруту вже не один рік. Але все одно в Росії є мільйони людей, які розуміють, що влаштована Путіним війна це – безум, злочин і підлість. А за злочином очевидно буде і кара, якщо тільки злочинець – свідомо та щиросердно не прийме – покаяння.

Для нинішньої Росії Путіна таке покаяння мало б стати очевидно – подвигом. Справжнім Християнським та Православним подвигом. Чи здатні в Кремлі на таке?... Важко уявити. Росії явно треба допомогти якось – прийти до тями. Зробити це може лише Україна – з невеликою допомогою в першу чергу Заходу, але для цього Захід сам має перестати боятися і стати нарешті – собою.

Західна цивілізація, до якої належить і Росія, і Україна базується на трьох китах: Іудео-християнській традиції, Античній філософії та Римському праві.

Саме дякуючи цим джерелам мудрості і сили вся наша людська цивілізація, зрештою, досягла тих висот, що їх нам демонструють і польоти в космос, і дива технології, і досягнення інженерної думки.

 

Саме через нехтування базовими приписами релігії, філософії та права, зокрема, міжнародного права, ми як цивілізація виявляємося у підсумку – слабкими і нездатними дати раду викликам світу сього.

 

Сказане стосується не лише цивілізації європейської, але також і Китайської, і Індійської, і Арабської і всіх інших нам відомих цивілізацій.

Завжди в світі людство переживає біду, коли починає йти всупереч Богу, всупереч Праву, всупереч Здоровому глузду та Моралі.

Війна Росії проти Україні є прикладом саме такого відкритого заперечення всіх правил і принципів, божественних кодексів і моральних настанов.  Перед нами звірство, яке творить геноцид з усмішкою і цинізмом. Перед нами – сатанізм. Насправді.

Путінська війна відкрила своєрідні врата Аду і тепер, як писав Шекспір: «Пекло – порожнє: усі демони тут». Демоні ці атакують не лише Україну, вони намагаються підпалити тепер й увесь світ: в Ізраїлі, Перській затоці, Індокитаї та всюди, де вони бачать можливість війни.

Однак, зупинити їх просто. Треба лише припинити війну в Україні й встановити тут Мир. Єдине, що Мир цей має бути Справедливим. Буквально тому, що без Справедливості надійного Миру – бути не може

Принципи Миру та Новий Світопорядок

Ми в Україні готові до серйозних компромісів, але…

Будь-які поступки не можуть допускати, аби Зло та Злочин залишалися непокараними. Це несправедливо. Заподіяна шкода і втрати мають бути відшкодовані і за Законом Божим і в суто Платонівському розумінні речей і на засадах класичного Права.

Адже й саме право, зокрема, Міжнародне Право є неживим, якщо воно не стоїть на твердині Справедливості і не живиться нею.

Сьогодні ми чуємо, що за результатами Великої війни, десь близько 2035 року, неминуче буде встановлений якийсь новий світопорядок, який буде – іншим. Яким іншим?

Якщо мається на увазі, що замість американоцентричного світу «Pax Americana» з’явиться так званий «багатополярний світ», то для 99% країн світу це означатиме, що нічого насправді не зміниться, або стане навіть гірше.

Бо, як виглядає, регіональним країнам імперського типу (таким як Росія) хочуть дозволити: нищити, ґвалтувати, притісняти та убивати країни і народи довкола себе – за правом сильного. З тієї простої причини, що вони мають на це т.з. силу. Як каже прислів’я часів СРСР: «Сила есть ума не надо».

Зазначимо, що в СРСР це прислів’я говорили з певним – презирством.

Росія саме і вимагає у цивілізованого світу дозволити їй у дикий спосіб – знищувати та ґвалтувати народи і країни довкола себе. Бо вона, мовляв, має на це право – за середньовічним принципом права сильного в стилі «Realpolitik».

Світ може погодитися з вимогами цього демона Гордині та Війни, який заволодів Росією, але… Це Демон, якого не можна задовольнити. Ми бачили це з Гітлером, ми бачимо сьогодні це і з Путіним, який виправдовує Гітлера.

Сутність, яка володіє ним та подібними людьми це звір – невситимий. Чим більше такого демона годувати, тим більшим ставатиме його апетит, який живитиметься ще й флюїдами страху та невпевненості – можливих жертв.

Знайте: якщо ми відійдемо від засад права та справедливості, то з часом отримаємо в світі кілька розгнузданих імперій-маньяків, які не лише сіятимуть довкола себе смерть, але й неминуче прийдуть до війни між собою.

Їх не стримає ядерна зброя. Просто уявіть, що Росія підкорить Україну, далі Польщу, потім забере собі Берлін та колишню НДР. Що далі?... Аляска?... Чи війна з Китаєм?... Хто знає – що буде першим і де закінчиться все?

Не переконуйте себе, що таке неможливо. Це все цілком реальна перспектива.

Тому не треба й чекати до 2035 року, аби вже сьогодні передбачити очевидне: ніякого Миру такий світопорядок безтямних імперій – «ядерних фортець» нікому не принесе. Заснований на принципі домінування Сили він закінчиться потрясіннями, які не залишать каменя на камені і, зрештою, зруйнують саму нашу людську цивілізацію.

Яким є вихід?

Концептуально непоганий варіант виходу сформулював Китай у вигляді  принципів «Людства єдиної долі». Зокрема, зазначалося, що для створення такої Спільноти народів на нашій Землі, необхідно:

• переконатися, що всі країни поважають одна одну та ставляться одна до одної однаково;
• створити взаємовигідне співробітництво та шляхи для загального розвитку;
• прагнути до створення спільного, всеосяжного, стабільного простору безпеки;
• забезпечити загальну участь та взаємний обмін досвідом між різними цивілізаціями

 Ці ключові пункти озвучені свого часу лідером Китаю п. Сі Цзіньпіном внутрішньо перегукуються з ідеями закладеними в «Українську формулу миру», до якої ми намагаємося залучити зараз якомога більше країн, але… Є проблема.

 Проблема, яку можна сформулювати в чотирьох запитаннях:

• Як змусити великі країни реально – почати поважати інші національні утворення? Зокрема невеликі країни. Як переконати їх і всіх нас ставитися одне до одного – однаково: незалежно від розмірів, ресурсів, наявності ядерної зброї і т.п.?
• Хто має визначати дане Богом і природою речей «право нації на самовизначення»? Наскільки та чи інша країна, при справедливому світопорядку, має право придушувати чийсь порив до свободи, самовизначення та власного державного утворення?
• Чи має взагалі хтось право вказувати тій чи іншій державі як їй жити і які правила запроваджувати на власній землі… Якщо ж вказувати ніхто нікому права не має, то яким може бути вплив світового співтовариства на таку країну, яка раптом починає творити свавілля та беззаконня?
• І, зрештою, як бути з країною, яка починає – найбільше з усіх можливих беззаконь – Війну?

Гадаю ви погодитеся, що навіть саме формулювання таких запитань показує неймовірну складність проблеми, яка стоїть перед тими, хто реально хотів би побачити на Землі і справжній справедливий Мир і нове Співтовариство народів.

Народів, які б зосередили свої зусилля не на протистоянні та взаємопоборюванні, а на досягненні певних спільних задач і цілей.

Як виглядає, таких цілей, які могли б об’єднати Людство є три:

1. Спільне вирішення проблем: голоду, холоду і спраги у планетарному масштабі – для всіх людей. У першу чергу для народів Африки. Адже маємо сказати чесно: ресурсів на Землі достатньо, аби всім вистачало всього, аби кожен міг жити та реалізовувати власний потенціал. При чому жити там, де тебе народила мати-Земля, не вдаючись до якихось переїздів-захоплень інших територій.
2. Друга мета – Космос. Ми маємо стати цивілізацією Космосу, осягнувши при цьому і Землю. Навчившись використовувати її неймовірні багатства з Любов’ю та Користю для всіх. Але й розуміючи одночасно, що системний вихід у Космос, колонізація Місяця та можливе осягнення планет навіть лише Сонячної системи відкриє для нас багатства та ресурси – незміримі у порівнянні з доступними на сьогодні?
3. Третя мета – Екологія, розвиток Людини, Штучний Інтелект та Біотехнології.

Третій пункт важливий, бо без Штучного Інтелекту ми не зможемо повноцінно та системно вийти в Космос, однак сам Штучний Інтелект створює для нашої цивілізації проблему – самознищення.

Якщо тільки ми не навчимося керувати ШІ та тримати його під контролем, зокрема, й за рахунок відмови від середньовічних стереотипів: насильства, садизму, захоплення чужого та домінування над іншими.

Тож як людству досягти всього цього і вийти на новий рівень розвитку у світі, який лишатиметься розрізненим і паталогічно несправедливим; де кожен лише намагатиметься випередити інших у чому б не було: в питаннях генної інженерії, вірусології, чи Штучного Інтелекту?

Виглядає, що єдиний спосіб – визнати: Людство підійшло до небезпечної межі. Межі, яка вимагає – для збереження нас як цивілізації – певного централізованого контролю та координації в таких сферах як:

• продовження наукових пошуків у напрямках, які становлять потенційний ризик для всього людства,
• в збереженні культурного та національного розмаїття народів та територій Землі з їх традиційними віруваннями, моральними цінностями та національними принципами;
• в координації міжнародних зусиль щодо виходу в Космос.

Умовно кажучи, ми зможемо вийти у Космос – повноцінно, органічно і правильно – тільки всі разом. Як цивілізація планети Земля та як цивілізація Космосу.

Людство єдиної Долі, таким чином, потребує певних світоглядних та організаційних змін.

 

Приміром, ми вже давно чули, що ООН не справляється зі своїми задачами, що цю організацію необхідно розпустити і т.п.

Що можна придумати їй навзамін?

На нашу думку, нічого навзамін ООН придумувати не треба.

Ця організація має продовжити своє існування як своєрідний загально земний Парламент, який представляє усі нації та країни на планеті Земля.

Однак, задавати вектор і напрямок розвитку Світу має не ООН.

Потрібен  ще один орган, але не бюрократичний і недорогий, який міг би виконувати роль певного колективного Розуму Світу. Пропонована назва: Вища рада Справедливості.

Дозволю собі зараз лише коротко окреслити головний принцип такої нової структури:

• 21 радник – представники різних країн з усіх континентів світу – у складі такої «Вищої ради Справедливості» вирішували б ключові питання й доручали б ООН проводити відповідні слухання, голосування та додаткові дослідження проблем й ухвалювати по ним рішення.
• 21 радник – змінювалися б з певною періодичністю, поступаючись місцем представникам – інших країн: малих та великих, ядерних та переважно – без’ядерних, але всіх – з однаковими правами.
• Для цього пропонується, щоб в кожній країні була своя «Вища рада справедливості» – НЕпідконтрольна поточному політичному керівництву, здатна формулювати і виносити певні вердикти, які б уберігали кожну націю від скочування у хаос, війну, несправедливість та свавілля.

Можна бути певним, що якби подібна «Вища рада Справедливості» існувала сьогодні в Росії, то ніякої війни в Україні вона б Путіну розпочинати не дозволила.

Сформовані із людей, які мають авторитет та викликають суспільну довіру такі національні Ради, коли надійде їх черга, відряджали б – за принципом жеребу – когось зі своїх членів до світової  «Вищої ради Справедливості».

Континенти ж у «Вищій Раді Справедливості» були б представлені так:

З цього переліку видно, що Австралія могла б єдина мати постійне представництво, змінюючи періодично лише свого представника. Також окремо (не за континентальним принципом) мали б бути представлені країни – арабського світу.

Принципово важливо, щоб усі нації до «Вищих рад Справедливості» своїх країн обирали людей – з поза меж Політики та серйозного Бізнесу. При цьому, їх авторитет у суспільстві, очевидно, мав би бути – бездоганним.

Виникає питання: де взяти таких людей і як їх грамотно відібрати навіть – на національному рівні?

Так от, практика – мірило істини, і ми в Україні, можливо, спробуємо обрати таку раду «національних авторитетів» уже ближчим часом, хай навіть в умовах війни.

Якщо ми знайдемо погодження механізмів та принципів обрання такої «Вищої Ради Справедливості», якщо нам вдасться її обрати і вона зможе показати результат, то…

 

Можливо Україна явить світові ще одне чудо – хай навіть серед вогню, болю і страждань – віроломного вторгнення РФ.

Тож, хай Бог нам поможе на цьому шляху, а всіх людей доброї волі, всі країни та народи світу я закликаю – твердо вимагати від Путіна – припинення війни. Припинення вогню, виходу з України та початку переговорів про Мир.

Мир, який має і може бути тільки – Справедливий.

Допоки ж ми будемо битися. Битися за нашу і вашу Свободу.

За свою рідну Землю та за весь наш Світ.

Слава навіки Богу!

Слава Україні!

АК -- авторська колонка: всі думки та пропозиції -- авторські

Радіо Трек: НОВИНИ