NEMO, або Чого не розуміє Дроздов про Зеленського та Україну (6 ФОТО)
Не хоче розуміти (АК)
В останньому своєму тексті Остап Дроздов називає Зеленського «Ніхто».
Вочевидь, відомий галицький сепаратист, який виразно не любить Україну і повсякчас кличе її «Малоросією», погано усвідомлює собі багатозначність слова «Ніхто».
Наприклад, латинською мовою «Ніхто» буде «Nemo».
Пам'ятаєте, був такий капітан відомий, літературний герой – Капітан NEMO?
Як ви думаєте, чому він взяв собі таке ім’я – Ніхто?...
Уточнимо запитання:
Який ще дуже відомий і знаковий мореплавець і зверхник називав себе – Ніхто?
Задовго до появи роману Жюля Верна?
Це теж був літературний герой, ім’я якого знають практично всі мешканці ЛНР/ДНР, наприклад.
Та Львова. Навіть Дроздов.
Просто не всі пригадують, що цим іменем «Ніхто» називав себе Одіссей, коли його з товаришами захопив циклоп Поліфем і з’їдав – по парі в день – у себе в печері.
Ось як це описано Гомером (у нашому вільному переказі):
Знов убив він двох моїх супутників і, скінчивши свою огидну вечерю, хотів лягти спати. Але я підійшов до нього і запропонував чашу вина. Випив вино циклоп і зажадав ще, сказавши мені:
– Налий мені ще та скажи, як звуть тебе, я хочу приготувати тобі подарунок.
Налив я циклопові другу чашу; він зажадав третю, налив я й третю. Подаючи її, сказав я циклопові:
– Ти хочеш знати моє ймення? Мене звуть Ніхто.
– Ну, слухай же, Ніхто, тебе з’їм я останнього, це буде тобі моїм подарунком, – так відповів мені зі сміхом циклоп. Випив він третю чашу, сп’янів, звалився додолу і заснув.
Тоді дав я знак товаришам, схопили ми загострений кінець колоди, розпалили його на вогні і випекли ним око циклопові.
Заревів він від страшного болю, вирвав з ока кіл, що димів, і почав кликати на допомогу інших циклопів. Збіглися вони і стали питати:
– Що скоїлося з тобою, Поліфеме? Хто скривдив тебе? Чи не викрали в тебе твоїх отар? Навіщо ти розбудив нас?
Їм відказав, дико заревівши, Поліфем:
– Мене не силою, а хитрощами губить Ніхто!
Розсердились циклопи й крикнули Поліфемові:
– Якщо ніхто тебе не скривдив, то навіщо тобі так ревти! Коли ж ти захворів, то така є воля Зевса, а її ніхто не змінить.
З цими словами пішли циклопи.
Потім той осліплений Поліфем ще жбурляв скелі в море – на голос Одіссея, який з нього кепкував, намагаючись поцілити в корабель ахейців, але…
Треба зрозуміти, що Одіссей це дуже важливий персонаж – в усій історії людства та, передовсім, для Західної цивілізації.
Одіссей – надзвичайно вигадливий чоловік, штукар і блазень.
І керівник (цар) і …Джокер.
Фактично, саме Одіссей придумає, як захопити Трою, і саме він знаходить вихід із безлічі надскладних ситуацій.
І саме він є – Ніхто. Бо він також є – всі і кожен.
Адже блазень може зіграти кожного, а Джокер (карта) може побити всіх (всі інші карти).
Насправді, головна проблема Зеленського (для України) в тому, що він не став ще до кінця Джокером.
Не став ще Одіссеєм. Він ще – не Ніхто.
Він ще занадто сильно Володя Зеленський із «95-го кварталу», який вірить в абсолютно дурні мантри «поросят» і «соросят» про те, що «продаж землі зробить селян вільними» чи що «невидима рука вільного ринку сама прекрасно з усім розбереться», а тому «треба, щоб Держави було менше», а зарплати у Мустафи Найєма, Сергія Лещенка та всієї тієї армії соросят, яка засіла на державних посадах – більшими.
Одним словом, нам усім залишається сподіватися на чудо.
Що десь станом на березень-квітень Зеленський все ж задасть собі очевидне запитання:
- Чому усі ці ліберальні та лібертаріанські моделі – не працюють?
Чому в економіці – завал, а в промисловості – занепад? Чому всі ці люди, яких мені підсунув Сорос і змусив їм платити захмарні зарплати, виявилися некомпетентними гранітоїдами-балаболами?
І от, можливо, тоді ми побачимо метаморфозу Зеленського та постання в його особі справжнього Одіссея. Здатного вирішувати нереальні задачі.
Бо повторимося: ситуація, в яку загнали Україну за десятиліття самозгубних реформ під диктовку МВФ, і особливо за останні роки після Майдану, є просто катастрофічною.
Врятувати нас може тільки чудо.
Сам факт обрання Зеленського вже виглядав як обіцянка такого дива. Як шанс на порятунок.
Але, на жаль, поки що він не спрацьовує, цей шанс.
Поки що Україна стрімко йде до втрати державності – на радість таким як Дроздов, для яких Польща, є, вочевидь, набагато милішою, ніж та їхня осоружна «Малоросія».
Одним словом, як сказано в Апокрифі:
Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго
Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши,
Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,
В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею,
Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути.
Та не вберіг він свого товариства, хоч як того прагнув.
В останньому реченні, між іншим, криється відповідь, пояснення і рецепт.
Зеленський має пожертвувати своїм нинішнім оточенням.
Всі ці вихідці із грантоїдського середовища; ставленники Пінчука, Сороса та Фіали, всі вони – не здатні підказати Одіссею-Зеленському чудесних рішень.
Рішень, необхідних Україні.
Там треба набирати принципово іншу команду відсотків на 80.
IMХO
Радіо Трек: НОВИНИ