Історики розповіли, чому у високих солдатів більше шансів вижити
Дві ключові версії, які мають допомогти встановити, що найважливіше для успіху у бойових діях
Нещодавно дослідники провели аналіз зросту британських солдатів часів Другої світової. І довели парадоксальний факт – за інших однакових параметрів у боях мали більше шансів вижити люди високого зросту.
Середній зріст вцілілих – вище 168 см, тоді як полеглих – 166 см.
Але чому? Адже невисоким бійцям легше сховатися в окопі, уникаючи куль... Чим пояснюється феномен виживання солдатів вище середнього зросту? Чому статистично невисокі військові гинули частіше?
Феномен того, хто вижив
Ці питання вчені почали досліджувати зовсім не просто так. Еволюційні антропологи досліджують особливі людські стратегії виживання. І саме завдяки таким дослідженням науковці намагаються встановити, що найважливіше для успіху в бойових діях.
Закономірність, що найчастіше виживали саме британські солдати зростом вище середнього, була встановлена у результаті обробки сотень тисяч карток військових з-поміж рядових і сержантів.
Поки що повністю пояснити цей парадокс ученим не вдалося. Але склалися дві ключові версії.
Еволюційний фактор
Фахівець у галузі еволюційної психології з Лондонської школи економіки Сатосі Канадзава вважає, що феномен солдатів високого зросту, які вижили, пов’язаний з інтелектом.
Так, на його думку, статистично високі люди розумніші, аніж у середньому представники цієї популяції.
Це пояснюється простим еволюційним чинником: оскільки рівень розуму передається переважно за жіночою лінією, а потенційні мами схильні вибирати більшого, найвищого батька для своїх дітей, у результаті високе потомство в середньому отримує більш високий рівень інтелекту.
Канадзава вважає, що на полях Другої світової війни це давало високим солдатам відразу кілька переваг:
- у рукопашній та на марші вони були сильнішими і поводилися раціональніше, що давало їм можливість вижити там, де здавалися менші бійці;
- крім того, люди з вищим IQ менш схильні до впливу колективу, частіше вони – одинаки, що на війні дозволяє робити нестандартні вчинки, діючи самостійно та проявляючи ініціативу;
- а ще високі солдати, на думку Канадзави, за рахунок свого розуму частіше просувалися по службі, ставали капралами і сержантами, що також збільшувало шанси вижити, у порівнянні з рядовими.
Парадокс великої мішені
Альтернативне пояснення запропонував колега Канадзави з Едінбурга Домінік Д. П. Джонсон. Він вважає, що високі виживали частіше, бо вони менш уразливі.
Великій людині складніше сховатися, це правда. Тому вона є великою мішенню. Але при цьому велика площа тіла знижує шанси влучення кулі у життєво важливі органи.
На думку Джонсона, у високих більше тканин і місць у тілі, які куля може вразити без особливої шкоди для здоров’я. Тому великих солдатів могли частіше ранити, але рідше вбивати. Отримавши поранення, високий боєць на якийсь час вибував із зони бойових дій.
Втім, пояснення обох науковців носять лише попередній характер. Феномен високого солдата поки що залишається загадкою.
Джерело: gsminfo
Радіо Трек: НОВИНИ