Не «чекушка» і не «пузир»: як насправді називали ці пляшки українці

Пояснення, яке здивує багатьох

Сленгові назви невеликих пляшок із алкоголем часто сприймаються як спадщина радянської доби. Проте більшість таких слів мають значно глибше коріння й колись були офіційними мірами об’єму. «Чекушка», «пузир», «мерзавчик» і «шкалик» походять із давньої системи вимірювання, де за основу брали відро місткістю близько 12,3 літра, а всі менші ємності визначалися як його частки, пише Главред.

«Чекушка» — українська «чвертка»

Слово «чекушка» виникло від старішої форми «четушка». Його походження пов’язують зі словом «чета» — пара, адже така порція дорівнювала двом великим чаркам. У старій системі мір це була одна п’ятдесята частина відра, або приблизно 246 мілілітрів.

Пізніше назва закріпилася за пляшкою об’ємом чверть літра. В українській мові доречніше використовувати слово «чвертка», яке безпосередньо вказує на об’єм у 250 мілілітрів.

Звідки взявся «пузир» і що таке «карафка»

Назва «пузир» з’явилася завдяки формі старовинних скляних посудин для алкоголю. У шинках напої подавали не в заводських пляшках, а в округлих графинах із широкими боками. Через таку «пузату» форму їх і почали називати пузирями.

В українській традиції схожий посуд відомий під назвою «карафка» — невеликий графин для вина чи наливок. Найчастіше його місткість становила від пів літра до трьох чвертей літра. У сучасній мові також широко використовують нейтральні слова «пляшка» або «півлітра».

Чому маленьку пляшку назвали «мерзавчиком»

Ця назва виникла через невдоволення покупців занадто малою кількістю напою. Таку пляшечку вважали надто скромною для застілля, тому й дали їй іронічне прізвисько.

Історично «мерзавчик» відповідав одній сотій частині відра — приблизно 123 мілілітрам. Сьогодні цим словом зазвичай називають пляшку на 100 мілілітрів. Українськими відповідниками можуть бути «сотка», «сто грамів» або просто «чарка».

Радіо Трек: НОВИНИ