«Чому Макрон сказав #Y@ню»: допис журналістки, що налякав Інстаграм

Або чому нам потрібно негайно інвестувати в культуру

Президент Франції Емануель Макрон назвав українців та росіян «братами». Це було в його заяві-реакції на те, що Байден, говорячи про дії армії рф в Україні, використав слово «геноцид».

У відповіль на це журналістка, феміністка та книжкова блогерка Емма Антонюк заявила: Днів без того, щоб Макрон проявив себе як жалюгідний обісцяний нікчема, все ще 0.

Щодо цього вона написала ще й величезний допис, який заблокував Інстаграм, але його все ще можна знайти.

Цей допис заблокував Інстаграм, але текст все ще є у телеграм-каналі Емми.

- Еммануель Макрон взявся до етногенезу українського народу, підваживши суб’єктність української нації. Простішими словами - сказав хуйню.
⠀⠀
Я прочитала його заяву. І перша думка - в Україні треба збільшити фінансування культури.

Ось чому:
Британці і французи - братні народи. Ясно, як білий день - германські племена, які населяли території сучасної Британії і Франції мали більше спільного, ніж відмінного у побуті, мові і звичаях. До речі, шведи і фіни - теж один народ, за тією ж логікою, шо й ми з білорусами. За цим принципом можна побратати пів Європи. Але ніхто такої фігні не робить. ‍ Бо розмити національну ідентичність якоїсь держави через спільний історичний бекґраунд (його можна знайти у всіх країн-сусідів) - це ідіотизм (або пропаганда).

Наш історичний бекґраунд з Росією - це окупації, голодомори, присвоєння РФ нашої культури, сотні офіційних заборон нашої мови, знищення нашої інтелігенції і наполеглива риторика про «братів». Бо якшо забрати кліше про «братські народи», українська історія стане тим, чим вона є насправді - багаторічною визвольною боротьбою від імперських спроб знищити українську ідентичність.

Путіну вигідно, щоб нас і росіян мислили, як братів. Тоді ми однакові. Тоді ми змушені бути разом. Тоді ми приречені на спільне майбутнє.

А що ж із Макроном? Яка вчителька історії зі Пскова його покусала?

Ми не маємо достатньо суб’єктності в Європі. І ніколи не мали. Навіть зараз нас мислять через призму російського вторгнннння, а не як окрему повноцінну державу.

Якби ми були достатньо представлені на європейському книжковому ринку та в кінематографі. Якби в європейських університетах були українські студії (як російські, які проповідують імперські наративи в загадочному фльорі толстоєвщини). Якби ми раніше усвідомили, що культура - це не забаганка, а зброя, Макрон би не бовкнув про «братів».

Під час Другої світової війни прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль відмовився від пропозиції одного з міністрів скоротити витрати на культуру заради оборони.
 «А за що ми тоді воюємо?» – сказав Черчилль.

Ми воюємо за те, щоб бути. Бути собою, а не братами Вані з Уфи, який тирить унітаз в Гостомелі. Ми мусимо назавжди знищити ілюзію про спільну з росіянами «братськість». Спочатку для себе. Потім для колективного європейського макрона. І це робота не лише політиків і дипломатів, а першочергово публічних інтелектуалів, письменниць, митців, режисерок, художників та видавців.

Тому нам треба інвестувати в культуру негайно.

Джерело: телеграм-канал «Слизеринка»

Радіо Трек: НОВИНИ

Поширити в Facebook