Андрухович (у 2010-му) та Кіпіані (у 2013-му) публічно заявили: «Україні не треба ні Донбас, ні Крим»
Чи є ми геть невинними у цій війні? (АК)
Обидва вони прекрасно підіграли тоді Путіну.
Зрештою, це є типовим для наших «противсіхів» та решти «професійних патріотів», які завжди заробляли на Розколі України та на Вивищенні одних – проти інших. Передусім – за територіальною та мовною ознаками.
Хіба змінилось принципово щось сьогодні?... Навіть на тлі того героїзму, який демонструють безперервно: Харків, Одеса, Суми, Дніпро, Кривий Рік і той самий Донбас?
ПОДИВІТЬСЯ і ПОСЛУХАЙТЕ хлопця на відео:
Першим «дічь» про те, що Україні було б краще – без Криму та Донбасу озвучив Юрій Андрухович.
При чому не раз і не два. До того ж і не лише в Україні. Він ще й подався розвивати цю думку далі до Німеччини та Польщі. Вдумайтесь…
До Польщі, яка завжди жила і тільки мріяла – як відхопити собі назад Львів та так звані «Терени Всхудні», тобто нашу Західну Україну.
Де було зрозуміти тоді великому письменнику Андруховичу, що: Без Донбасу та Криму питання Втрати Західної України це лише Питання Часу.
Принаймні, у цій війні, яку ми ведемо сьогодні, є величезна провина конкретно Андруховича та всіх, хто йому тоді аплодував і радісно гигикав, повторюючи дебільні заяви «Метра».
Нині ж уже й журналісту Кіпіані пригадали його тезу про неможливість успішного розвитку України в кордонах 1991 року.
Просто уявіть – ЩО він тоді молов:
Навіть мережі ворога цитують те інтерв'ю історика та журналіста Вахтанга Кіпіані сайту Gazeta ua від 17 квітня 2013 року, в якому він розмірковував про неможливість успішного розвитку України в кордонах, закріплених в Конституції.
Матеріал набув нового звучання на тлі окупації українських територій армією Росії.
Тоді ж Кіпіані прямо заявив, що вважає міжнародно визнані територіальні межі України, на його думку, є перешкодою для успішного розвитку держави.
«Припускаю – хоч можу й помилятися – що в тих територіальних межах, які є сьогодні, Україна як успішна країна відбутися не може. Ми дуже різні.
Цю країну в її теперішніх кордонах створила радянська влада, виходячи зі своїх інтересів», – заявив історик.
Кіпіані пояснював свою позицію тим, що мешканці окремих регіонів, на його думку, ніколи не сприймали себе частиною українського проєкту.
«На сході нинішньої Луганщини й Донеччини – територіях «Всевеликого войска Донского» – ніколи не думали: «за рікою Донець чи Кальміусом – то наші".
Так само люди в Криму чи в Буджаку на південному заході Одещини. Вони ніколи не жили українським проектом…
Я не маю нічого проти людей, які живуть на сході, але ми різні й краще жити поряд, ніж разом. Торгувати, ходити в гості. Але не впливати одне на одного в політичному сенсі», – пояснював Кіпіані.
Підсумовуючи, історик оцінював перспективи країни доволі песимістично, вважаючи глибокий суспільний розкол перешкодою для будь-яких системних реформ.
«Процес розмежування між Українами поглиблюється. Тому в кращому разі буде стагнація», – підсумував Кіпіані у 2013 році.
Цікаво, що ні Андрухович, ні Кіпіані ніколи не здійснювали публічного каяття і не вставали, умовно кажучи, на коліна перед матерями убитих на війні героїв та загиблих від ракет – цивільних. І взагалі...
*АК -- авторська колонка
Радіо Трек: НОВИНИ