Гарні вірші про зиму українською мовою для дітей різного віку

Вчити вірші дуже корисно для розвитку мозку

Зиму чекали усі – і дорослі, і малі. З цієї нагоди малеча завжи вчить нові вірші.

Ось добірка дитячих віршів про зиму, які можна легко вивчити в будь-якому віці.

Вірші про зиму для малят (2-3 років)

Ми – сніжиночки біленькі,

Ми крилаті і легенькі.

Ми раненько стали вранці,

Закрутилися у танці.

***

— Закрий щільніш кватирку, Борю,

Бо дуже холодно надворі...

— А як закрить її щільніше,

Хіба надворі потепліша?

(Грицько Бойко)

***

Зимонько, де ти?

Намети замети.

Ми тебе стрічатимем

З лижами й санчатами,

З ковзанами на льоду...

А зима гукає: – Йду!

(Грицько Бойко)

***

Зиму мороз дуже любив,

Зимі мороз кожух пошив.

— Носи, зимо, оцей кожух

Із сивих хмар, із білих мух...

Пильнуй: як сонце припече,

Кожух твій, зимо, Утече...

(Володимир Підпалий)

***

Дід Мороз раненько встав, 

Снігу торбу назбирав 

І побіг чимдуж до річки 

Заморозити водичку.

Стихи про зиму для детей

***

Причепився Морозенко 

Та й щипає помаленьку: 

Ручки, ніжки вже щемлять, 

Щічки з холоду горять.

***

Ну й санчата Олечці купили!

Вередливіші, мабуть, не знайти:

Із гори — самі біжать щосили,

А на гору — треба їх тягти! 

(П. Ребро)

***

Запитали Сніговія: —

Нащо снігу нам навіяв?

А він каже: — Шу-шу-шу!

Я ще більше натрушу!

(В. Кленц)

Вірші про зиму для дошкільнят (4-5 років)

Падав сніг на поріг,

Кіт зліпив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,

А пиріг водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг

Треба тісто, а не сніг.

(П. Воронько)

***

Мені на долоню

Злетіли з хмаринки

Дві білі сніжинки

І ще дві сніжинки.

А разом виходить

Якась дивина —

А разом виходить

Краплина одна!

(А. Качан)

***

Котик вибіг за ворота,

А на вулиці — зима!

Білий сніг і білий котик –

І кота немов нема!

Лиш на кінчику хвоста

Видно плямку у кота.

(В. Бондаренко)

***

Сіє, віє, завіва

Снігом завірюха,

А у зайчика, хоч плач.

Дуже змерзли вуха.

Він і валянки узув,

І вдягнув кожуха,

А з-під шапки, ну, хоч плач.

Виглядають вуха.

— І чого ти зажуривсь? —

Цокотять синички.

— Ти б собі вдягнув на вуха

Теплі рукавички!

(В. Каменчук)

***

Ну й бо ж снігу намело —

Стало білим все село.

Біла стежка, біла річка,

Біла вишня і смерічка,

Біла хата, білі коні,

Тільки носики червоні.

(Л. Куліш-Зіньків)

***

Летять, летять сніжинки

На поле, ліс і сад,

Веселий свій таночок

Танцює снігопад.

Надворі – лютий холод,

Тепла давно нема.

Заліз в копичку зайчик

І солодко дріма.

Мете хвостом лисичка

Сніжок біля сосни.

В барлозі спить ведмедик,

Солодкі бачить сни.

(В. Кленц)

***

Сидить пряля та й пряде —

сніг іде — іде — іде —

нитка рветься де-не-де —

а вона пряде й пряде.

Вже напряла хуртовин

на шапки для верховин —

на сувої полотна —

на завіску для вікна,

на хустину й укривало —

мало — мало — мало — мало —

сніг іде — іде — іде —

а вона пряде й пряде…

(Л. Костенко)

Вірші про зиму для дітей 6-7 років

Я лечу, лечу, лечу — 

Накатаюсь досхочу. 

Все униз, униз, униз — 

Мимо сосен і беріз. 

Я веду, веду, веду — 

Саночки на поводу,

Бо з гори санки летять, 

А на гору — не хотять... 

(Грицько Бойко)

***

Сьогодні надворі

Така хуртовина,

Що, певно, до школи

Не підеш ти, сину!

Ну що ж, так і бути, — 

Петрусь промовляє, — 

Тоді я, матусю, піду погуляю.

(Борис Слюсар)

***

В віконце крізь щілинку

Сніжинка залетіла.

Галинка ту сніжинку

Намалювать схотіла.

Поки папір шукала, —

Сніжиночки не стало;

Лишилася краплинка:

— Малюй мене, Галинко!

(Вадим Бойко)

***

Срібні дерева, срібне гілля,

Сріблом пухнастим вкрита земля.

Срібні у синьому небі хмарки,

В срібних заметах срібні стежки.

Срібний-пресрібний ліс приберіг

Білочці срібній-срібний горіх.

(Леонід Первомайський)

***

Я зими дитинка, Красуня Сніжинка. 

Морозець — то мій татусь, 

Дід Мороз — то мій дідусь. 

Колисала мене Віхола, 

А Зима на щічки дихала. 

І тому така я гожа, 

На Матінку-Зиму схожа.

***

Білі мухи налетіли, 

все подвір’я стало білим, 

Не злічити білих мух, 

що летять, неначе пух. 

Галю, Петрику, Кіндрате, 

годі, ледарі, вам спати!

І побігли до санчат 

Галя, Петрик і Кідрат, 

а санчата їм усім 

змайстрував старий Максим,

(Максим Рильський)

***

Ось зима вже землю вкрила,

До себе в гості запросила

Завірюху й заметіль,

Вони злетілись звідусіль,

І мороз не запізнився -

Іще звечора з'явився,

І всі добре знаєм ми:

Це справжні друзі у зими.

(Олена Ерато)

***

Сніговик Морквяний ніс

Вгору віника підніс

І питає: «Перехожі, 

Чом на мене ви не схожі?

Я стою, а ви в бігах, 

Ви у пальтах, у шапках…

Гей, скажіть, у вас носи, 

Як у мене, - для краси?»

(О. Сенатович)

Вірші про зиму для дітей 8-9 років

Летять, летять сніжинки

На поле, ліс і сад,

Веселий свій таночок

Танцює снігопад.

Надворі – лютий холод,

Тепла давно нема.

Заліз в копичку зайчик

І солодко дріма.

Мете хвостом лисичка

Сніжок біля сосни.

В барлозі спить ведмедик,

Солодкі бачить сни. 

(В. Кленц)

***

Біле-біле все навколо, 

Ясне й чисте, як ніколи! 

Мов пухнаста ковдра, ліг 

Скрізь на землю білий сніг. 

З неба падають сніжинки 

На дерева, на будинки, 

На майдани, на садки, 

На ялинки, на дубки. 

Завірюха аж гасає 

Заміта поля, стоги. 

Над річками, над струмками 

Сніг — по самі береги!

***

Ми ліпили сніжну бабу, 

Доки вечір наступив.

А вночі якийсь незграба

Шапку й вуса приліпив.

Підійшов Омелько-дід

Усміхнувся: «Все як слід.

Шапка, вуса й борода, 

Ще й чуприна вигляда.

Гей, хто в хаті, гляньте йдіте, 

Мій портрет зробили діти!»

Вмить зібрався цілий рід:

«Справді, з баби вийшов дід!»

(П.Воронько)

***

Із сніжком ми дружимо 

Там, де поле, там, де луг,

Ходить завірюха,

Сипле сніг із рукавів

І морозить вуха.

Щоки полум”ям горять,

Та біжать малята,

Щоб везти із гірки сміх

На своїх санчатах.

Ти, вітриську, зупинись,

Йди із нами гратись,

На санчатах цілий день

Будемо кататись.

(В.Кленц)

***

Падав сніг,

Падав сніг –

Для усіх, усіх, усіх,

І дорослих і малих,

І веселих і сумних.

Всім, хто гордо носа ніс,

Він тихцем сідав на ніс.

А роззявам, як на сміх,

Залетів до рота сніг.

Вереді за комір вліз

І довів його до сліз.

А веселі грали в сніжки –

Сніг сідав їм на усмішки

І сміявся з усіма:

- Ой, зима, зима, зима!

(Оксана Санатович)

***

На галяві край доріжки 

Полетіли влучні сніжки, 

І почався білий бій, 

Закрутився у сувій. 

Закрутився, покотився, 

Під горою зупинився. 

Зверху сніг 

І знизу сніг, 

І ніхто узнать не міг, 

Де чиї стирчали ніжки. 

Ой, весела гра у сніжки! 

(Платон Воронько)

***

Що за гамір?

Що за гра?

Ліпить бабу

Дітвора!

Ой же баба

Снігова,

Біла в баби

Голова.

Ой, у баби

Горб на спині

І ломака

Он яка!

Ніс у баби

З картоплини,

Рот у баби

З буряка.

(Марійка Підгірянка)

***

По дорозі зайчик скаче, 

Сніг глибокий, зайчик плаче, 

Змерз він дуже, і тремтить, 

І не знає, що робить. 

Де спочити, де присісти? 

Щось поїсти. 

Треба швидше у лісочок, 

Де стоїть старий пеньочок. 

Сніг лапками розгрібати 

І корінці там шукати. 

Аби кори трохи згризти.... 

Ой, як хоче зайчик їсти!

(Катерина Перелісна)

Вірші про зиму для дітей 10 років

Вдягнувшись тепліше, 

Морозяним ранком 

Мариночка вийшла 

І стала на ґанку. 

– Як гарно навколо! 

Все вкрилось кругом 

Пухнастим та чистим 

Блискучим сніжком. 

У білому вбранні 

Зелені ялини. 

Під сніг, як під ковдру, 

Сховались рослини, 

Щоб їх не дістали 

Морози страшні, 

Щоб взимку заснути 

Й ожить навесні. 

Ставаймо на лижі, 

Сідаймо в санчата, 

Берімо коньки, 

Щоб стрілою помчати! 

Хай щоки щипає 

Мороз жартома! 

Хороша погода! 

Весела зима!

***

Як сумно в нашому дворі

Сніговику малому.

Та він не скотиться з гори,

Не побіжить додому. 

Від снігу вся земля блищить –

Сніговику не зимно.

Ледь–ледь в повітрі мерехтить

Сніжинка – цятка синя.

Та не одна! Їх цілий рій

Спустився з неба долі,

їх стільки, скільки в тебе мрій, –

Танцюють в дружнім колі.

А сніговик один стоїть 

Йому страшний не холод:

– У мене друга, уявіть,

Ще не було ніколи.

І ні з ким гратись у сніжки... –

Його проймає туга,

А навкруги – пусті стежки,

Нема, немає друга.

Нема – так буде, не журись!

Ось вуглики, морквина,

А замість шапки хтось приніс

Старе відро з–під тину.

І грають весело в сніжки

Надворі два сніговики!

(Володимир Кухалашвілі)

***

У дідка Сніговика

Кочерга замість ціпка,

Замість носа – бурячок,

Замість шапки – банячок

Сперся він на кочергу

І ні кроку по снігу.

А в одлигу позіхнув,

Кочергою ворухнув, 

Бороду розпушив

І по стежці рушив.

– Ти куди оце, куди?

– А туди, де холоди,

Де снігів уволю, –

На Північний полюс,

Буду жить і поживать,

Дім із криги мурувать,

Кочергою у хокей

На крижині грати

І морозивом гостей

Буду частувати.

(Тамара Коломієць)

***

Сипле, сипле, сипле сніг...

Мов метелики сріблисті,

Ті сніжинки білі, чисті

Тихо стеляться до ніг...

Сипле, сипле, сипле сніг...

Сипле, сипле, сипле сніг...

Тихо, легко і спроквола

Покриває все довкола, –

Ні стежок, ані доріг...

Сипле, сипле, сипле сніг...

Сипле, сипле, сипле сніг...

Вже присипав доли, гори,

Вже весь світ, мов біле море,

Біле море без доріг...

Сипле, сипле, сипле сніг...

(Марійка Підгірянка)

***

Все жахав мороз калину:

– Побілієш ти, як сніг,

Заморожу до загину. –

Заморозити ж не зміг.

Червоніла, пломеніла,

Грона жевріли як жар.

Не лякалась, не біліла –

Не калина, а пожар.

А коли прибігли діти,

Любо мовила вона:

– Ви мене в коші беріте,

Я морожена – смачна.

Зустрічали з пиріжками

Свій Новий щасливий рік...

І солодкими цівками

Лився їм на губи сік.

 (Платон Воронько)

Вірші про зиму для дітей 11-12 років

Привіт, зимо!

Чекала я тебе.

Скажи, зимо,

Де ти блукала, де?

Літала вечорами

Холодними ярами,

Чи не втомилась ти?

А я тебе шукала,

А я тобі співала:

— Прийди, прийди, прийди.

Привіт, зимо!

Я знала, ти прийдеш.

Скажи, зимо,

Чи сніжною будеш?

Так хочеться ковзати

На лижах і санчатах

Там, де сніги, сніги.

Лиш стану біля річки,

Щоби зігріти щічки,

А ти кричиш: «Біжи!»

Привіт, зимо!

Не поспішай в світи.

Собі, зимо,

Дорогу замети.

(А. Житкевич)

***

Ой, летить сніжок, летить,

Заміта дороги!

Ходять діти по снігу —

Загрузають ноги.

Снігу, білий сніжку!

Посипай доріжку.

Насип цілу гору

Біля цього двору.

А лопатки наші де?

Нащо їх сховали?

Та ж вони якраз на те,

Щоб сніг розгрібати.

Ой, летить сніжок, летить,

Пада на доріжки!

Та не глибоко тепер —

Не загрузнуть ніжки!

(К. Перелісна)

***

Ходить, ходить зима гаєм — білосніжка,

Килимочки простеляє по доріжках.

Беріз коси стрічками заплітає,

По ярочках з потічками розмовляє.

Ходить, ходить зима в полі, білосніжка,

Розклада в полях перини на ліжках.

Накрива дбайливо ниви в час негоди,

Щоби спали без пригод озимі сходи.

Ходить зима то узбіччям, то в діброві,

То шелесне, то шепоче в чар-розмові.

***

Височенько чи близенько,

В кожушку чи в шубі —

Умостився Морозенко

На столітнім дубі.

Раз дихнув — і облетіли

Жолуді доспілі.

Ще дихнув — і задзвеніли

Віти посивілі.

Потім дмухав без угаву

І з гори, і з долу,

Шарпав крону кучеряву

Зовсім охололу.

Після хуги снігової

Голо в лісі й в лузі.

Тільки дуб стоїть, як воїн,

В листяній кольчузі.

(В. Скомаровський)

***

Понад луки, ліс і поле

Пролітає трійка коней

І карета кришталева,

В ній красуня-королева.

Поспішає ця чаклунка,

Бо везе усім дарунки.

Для хлоп’яток і дівчаток —

Сніжну гірку для санчаток,

Для зайчаток — шубки нові,

Ведмежаткам — колискові.

В діаманти й самоцвіти

Заплела вербові віти.

Сипле срібло на ялини,

Стеле килим на долини.

В дитсадку на шибках вікон

Змалювала диво-квіти,

Що ніде таких нема.

Це до нас прийшла зима!

(Н. Вернигора)

Вірші про зиму для підлітків і дорослих

Вірші про зиму для підлітків і дорослих / pixabay.com

Село в снігах, і стежка ані руш.

Старенька груша дихає на пальці,

Їй, певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,

Чиясь душа, прозора, при свічі.

А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.

У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,

і тин упав, навіщо городить?

Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,

улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,

і кияшиння чорне де-не-де,

Все згадує себе в свою найкращу пору.

І стежка, по якій вже тільки сніг іде...

(Ліна Костенко)

***

Дивися – стелеться перший лід

на наших з тобою вулицях зранку,

і кров на смак ніби дикий глід,

а на губі залишився слід

від поцілунку, маленька ранка;

дивись, як обтріпуються краї

кишень від рук в шкіряних рукавичках,

як забуваються всі твої

легковажні вчинки, шкідливі звички;

як тісно сплять на гілках птахи,

як сивим береться в повітрі подих,

як сонце пестить міські дахи,

і чорні гострі дерев верхи,

і сонних риб у повільних водах;

як світ підносить тобі дари –

холодні яблука, пізні квіти,

раптові безвітряні вечори

та інші радості – їж, бери,

тримай, бережи, забувай про літо;

як зріє в легенях нове тепло,

не стороннє, м’яке, небачене,

тендітне, ніби живе стебло.

І все, що з тобою колись було,

раптом не має жодного значення.

(Катерина Бабкіна)

***

Падав сніг, ласкавий і лапатий,

обнімав нас, крилами немов...

І хотілось вічно так стояти...

Перший сніг і першая любов.

Як співала кров у юних жилах!..

Вечір той весну в серця нам ніс...

На щоках твоїх, до болю милих,

я губами пив алмази сліз...

Ми стояли. Падав сніг без звуку.

Твої очі зорями цвіли...

І в руках моїх кохані руки

ніжними й покірними були.

Білі квіти розсипало небо,

і співала в жилах юна кров...

Ми мовчали... Слів було не треба...

Перший сніг і першая любов.

(Володимир Сосюра)

Жартівливі вірші про зиму для дітей і дорослих

Тоненькі сніжинки

На мене сідають,

Мене за ялинку,

Напевне, вважають.

Не знають сніжинки —

Смішинки тоненькі,

Що я — не ялинка,

А просто — Оленка!

(А. Костецький)

***

У бабусі-холодусі

Усміх сяє на лиці,

Ходить в теплому кожусі,

З дивним пензликом в руці.

Раз мазок і два мазок –

На вікні цвіте бузок,

А на другім – сад казковий

Біля місяця-підкови.

А на третім – срібний дім,

Іній світиться у нім.

Всі дивились, дивувались,

Хто художник – здогадались.

Дід Мороз хвалив бабусю

Чарівницю-холодусю,

З нею в танці закружляв,

З Новим роком привітав.

(Є. Найт)

***

— От на лижах я спустився!

Мчав, як тільки міг!

Та упав і провалився

По коліна в сніг...

— А чого ж в снігу шапчина

Й очі повні сліз?

— Проваливсь я по коліна...

Головою вниз!

(Грицько Бойко)

***

Я лечу, лечу, лечу —

Накатаюсь досхочу.

Все униз, униз, униз —

Мимо сосен і беріз.

Я веду, веду, веду —

Саночки на поводу,

Бо з гори санки летять,

А на гору — не хотять…

(Грицько Бойко)

Джерело - ТСН

Радіо Трек: НОВИНИ

Поширити в Facebook