Гарні вірші про зиму українською мовою для дітей різного віку
Вчити вірші дуже корисно для розвитку мозку
Зиму чекали усі – і дорослі, і малі. З цієї нагоди малеча завжи вчить нові вірші.
Ось добірка дитячих віршів про зиму, які можна легко вивчити в будь-якому віці.
Вірші про зиму для малят (2-3 років)
Ми – сніжиночки біленькі,
Ми крилаті і легенькі.
Ми раненько стали вранці,
Закрутилися у танці.
***
— Закрий щільніш кватирку, Борю,
Бо дуже холодно надворі...
— А як закрить її щільніше,
Хіба надворі потепліша?
(Грицько Бойко)
***
Зимонько, де ти?
Намети замети.
Ми тебе стрічатимем
З лижами й санчатами,
З ковзанами на льоду...
А зима гукає: – Йду!
(Грицько Бойко)
***
Зиму мороз дуже любив,
Зимі мороз кожух пошив.
— Носи, зимо, оцей кожух
Із сивих хмар, із білих мух...
Пильнуй: як сонце припече,
Кожух твій, зимо, Утече...
(Володимир Підпалий)
***
Дід Мороз раненько встав,
Снігу торбу назбирав
І побіг чимдуж до річки
Заморозити водичку.
Стихи про зиму для детей
***
Причепився Морозенко
Та й щипає помаленьку:
Ручки, ніжки вже щемлять,
Щічки з холоду горять.
***
Ну й санчата Олечці купили!
Вередливіші, мабуть, не знайти:
Із гори — самі біжать щосили,
А на гору — треба їх тягти!
(П. Ребро)
***
Запитали Сніговія: —
Нащо снігу нам навіяв?
А він каже: — Шу-шу-шу!
Я ще більше натрушу!
(В. Кленц)
Вірші про зиму для дошкільнят (4-5 років)
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
(П. Воронько)
***
Мені на долоню
Злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки
І ще дві сніжинки.
А разом виходить
Якась дивина —
А разом виходить
Краплина одна!
(А. Качан)
***
Котик вибіг за ворота,
А на вулиці — зима!
Білий сніг і білий котик –
І кота немов нема!
Лиш на кінчику хвоста
Видно плямку у кота.
(В. Бондаренко)
***
Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач.
Дуже змерзли вуха.
Він і валянки узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну, хоч плач.
Виглядають вуха.
— І чого ти зажуривсь? —
Цокотять синички.
— Ти б собі вдягнув на вуха
Теплі рукавички!
(В. Каменчук)
***
Ну й бо ж снігу намело —
Стало білим все село.
Біла стежка, біла річка,
Біла вишня і смерічка,
Біла хата, білі коні,
Тільки носики червоні.
(Л. Куліш-Зіньків)
***
Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.
(В. Кленц)
***
Сидить пряля та й пряде —
сніг іде — іде — іде —
нитка рветься де-не-де —
а вона пряде й пряде.
Вже напряла хуртовин
на шапки для верховин —
на сувої полотна —
на завіску для вікна,
на хустину й укривало —
мало — мало — мало — мало —
сніг іде — іде — іде —
а вона пряде й пряде…
(Л. Костенко)
Вірші про зиму для дітей 6-7 років
Я лечу, лечу, лечу —
Накатаюсь досхочу.
Все униз, униз, униз —
Мимо сосен і беріз.
Я веду, веду, веду —
Саночки на поводу,
Бо з гори санки летять,
А на гору — не хотять...
(Грицько Бойко)
***
Сьогодні надворі
Така хуртовина,
Що, певно, до школи
Не підеш ти, сину!
Ну що ж, так і бути, —
Петрусь промовляє, —
Тоді я, матусю, піду погуляю.
(Борис Слюсар)
***
В віконце крізь щілинку
Сніжинка залетіла.
Галинка ту сніжинку
Намалювать схотіла.
Поки папір шукала, —
Сніжиночки не стало;
Лишилася краплинка:
— Малюй мене, Галинко!
(Вадим Бойко)
***
Срібні дерева, срібне гілля,
Сріблом пухнастим вкрита земля.
Срібні у синьому небі хмарки,
В срібних заметах срібні стежки.
Срібний-пресрібний ліс приберіг
Білочці срібній-срібний горіх.
(Леонід Первомайський)
***
Я зими дитинка, Красуня Сніжинка.
Морозець — то мій татусь,
Дід Мороз — то мій дідусь.
Колисала мене Віхола,
А Зима на щічки дихала.
І тому така я гожа,
На Матінку-Зиму схожа.
***
Білі мухи налетіли,
все подвір’я стало білим,
Не злічити білих мух,
що летять, неначе пух.
Галю, Петрику, Кіндрате,
годі, ледарі, вам спати!
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кідрат,
а санчата їм усім
змайстрував старий Максим,
(Максим Рильський)
***
Ось зима вже землю вкрила,
До себе в гості запросила
Завірюху й заметіль,
Вони злетілись звідусіль,
І мороз не запізнився -
Іще звечора з'явився,
І всі добре знаєм ми:
Це справжні друзі у зими.
(Олена Ерато)
***
Сніговик Морквяний ніс
Вгору віника підніс
І питає: «Перехожі,
Чом на мене ви не схожі?
Я стою, а ви в бігах,
Ви у пальтах, у шапках…
Гей, скажіть, у вас носи,
Як у мене, - для краси?»
(О. Сенатович)
Вірші про зиму для дітей 8-9 років
Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.
(В. Кленц)
***
Біле-біле все навколо,
Ясне й чисте, як ніколи!
Мов пухнаста ковдра, ліг
Скрізь на землю білий сніг.
З неба падають сніжинки
На дерева, на будинки,
На майдани, на садки,
На ялинки, на дубки.
Завірюха аж гасає
Заміта поля, стоги.
Над річками, над струмками
Сніг — по самі береги!
***
Ми ліпили сніжну бабу,
Доки вечір наступив.
А вночі якийсь незграба
Шапку й вуса приліпив.
Підійшов Омелько-дід
Усміхнувся: «Все як слід.
Шапка, вуса й борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зробили діти!»
Вмить зібрався цілий рід:
«Справді, з баби вийшов дід!»
(П.Воронько)
***
Із сніжком ми дружимо
Там, де поле, там, де луг,
Ходить завірюха,
Сипле сніг із рукавів
І морозить вуха.
Щоки полум”ям горять,
Та біжать малята,
Щоб везти із гірки сміх
На своїх санчатах.
Ти, вітриську, зупинись,
Йди із нами гратись,
На санчатах цілий день
Будемо кататись.
(В.Кленц)
***
Падав сніг,
Падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих і малих,
І веселих і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
Він тихцем сідав на ніс.
А роззявам, як на сміх,
Залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
І довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
- Ой, зима, зима, зима!
(Оксана Санатович)
***
На галяві край доріжки
Полетіли влучні сніжки,
І почався білий бій,
Закрутився у сувій.
Закрутився, покотився,
Під горою зупинився.
Зверху сніг
І знизу сніг,
І ніхто узнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!
(Платон Воронько)
***
Що за гамір?
Що за гра?
Ліпить бабу
Дітвора!
Ой же баба
Снігова,
Біла в баби
Голова.
Ой, у баби
Горб на спині
І ломака
Он яка!
Ніс у баби
З картоплини,
Рот у баби
З буряка.
(Марійка Підгірянка)
***
По дорозі зайчик скаче,
Сніг глибокий, зайчик плаче,
Змерз він дуже, і тремтить,
І не знає, що робить.
Де спочити, де присісти?
Щось поїсти.
Треба швидше у лісочок,
Де стоїть старий пеньочок.
Сніг лапками розгрібати
І корінці там шукати.
Аби кори трохи згризти....
Ой, як хоче зайчик їсти!
(Катерина Перелісна)
Вірші про зиму для дітей 10 років
Вдягнувшись тепліше,
Морозяним ранком
Мариночка вийшла
І стала на ґанку.
– Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
Пухнастим та чистим
Блискучим сніжком.
У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.
Ставаймо на лижі,
Сідаймо в санчата,
Берімо коньки,
Щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
Мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!
***
Як сумно в нашому дворі
Сніговику малому.
Та він не скотиться з гори,
Не побіжить додому.
Від снігу вся земля блищить –
Сніговику не зимно.
Ледь–ледь в повітрі мерехтить
Сніжинка – цятка синя.
Та не одна! Їх цілий рій
Спустився з неба долі,
їх стільки, скільки в тебе мрій, –
Танцюють в дружнім колі.
А сніговик один стоїть
Йому страшний не холод:
– У мене друга, уявіть,
Ще не було ніколи.
І ні з ким гратись у сніжки... –
Його проймає туга,
А навкруги – пусті стежки,
Нема, немає друга.
Нема – так буде, не журись!
Ось вуглики, морквина,
А замість шапки хтось приніс
Старе відро з–під тину.
І грають весело в сніжки
Надворі два сніговики!
(Володимир Кухалашвілі)
***
У дідка Сніговика
Кочерга замість ціпка,
Замість носа – бурячок,
Замість шапки – банячок
Сперся він на кочергу
І ні кроку по снігу.
А в одлигу позіхнув,
Кочергою ворухнув,
Бороду розпушив
І по стежці рушив.
– Ти куди оце, куди?
– А туди, де холоди,
Де снігів уволю, –
На Північний полюс,
Буду жить і поживать,
Дім із криги мурувать,
Кочергою у хокей
На крижині грати
І морозивом гостей
Буду частувати.
(Тамара Коломієць)
***
Сипле, сипле, сипле сніг...
Мов метелики сріблисті,
Ті сніжинки білі, чисті
Тихо стеляться до ніг...
Сипле, сипле, сипле сніг...
Сипле, сипле, сипле сніг...
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола, –
Ні стежок, ані доріг...
Сипле, сипле, сипле сніг...
Сипле, сипле, сипле сніг...
Вже присипав доли, гори,
Вже весь світ, мов біле море,
Біле море без доріг...
Сипле, сипле, сипле сніг...
(Марійка Підгірянка)
***
Все жахав мороз калину:
– Побілієш ти, як сніг,
Заморожу до загину. –
Заморозити ж не зміг.
Червоніла, пломеніла,
Грона жевріли як жар.
Не лякалась, не біліла –
Не калина, а пожар.
А коли прибігли діти,
Любо мовила вона:
– Ви мене в коші беріте,
Я морожена – смачна.
Зустрічали з пиріжками
Свій Новий щасливий рік...
І солодкими цівками
Лився їм на губи сік.
(Платон Воронько)
Вірші про зиму для дітей 11-12 років
Привіт, зимо!
Чекала я тебе.
Скажи, зимо,
Де ти блукала, де?
Літала вечорами
Холодними ярами,
Чи не втомилась ти?
А я тебе шукала,
А я тобі співала:
— Прийди, прийди, прийди.
Привіт, зимо!
Я знала, ти прийдеш.
Скажи, зимо,
Чи сніжною будеш?
Так хочеться ковзати
На лижах і санчатах
Там, де сніги, сніги.
Лиш стану біля річки,
Щоби зігріти щічки,
А ти кричиш: «Біжи!»
Привіт, зимо!
Не поспішай в світи.
Собі, зимо,
Дорогу замети.
(А. Житкевич)
***
Ой, летить сніжок, летить,
Заміта дороги!
Ходять діти по снігу —
Загрузають ноги.
Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку.
Насип цілу гору
Біля цього двору.
А лопатки наші де?
Нащо їх сховали?
Та ж вони якраз на те,
Щоб сніг розгрібати.
Ой, летить сніжок, летить,
Пада на доріжки!
Та не глибоко тепер —
Не загрузнуть ніжки!
(К. Перелісна)
***
Ходить, ходить зима гаєм — білосніжка,
Килимочки простеляє по доріжках.
Беріз коси стрічками заплітає,
По ярочках з потічками розмовляє.
Ходить, ходить зима в полі, білосніжка,
Розклада в полях перини на ліжках.
Накрива дбайливо ниви в час негоди,
Щоби спали без пригод озимі сходи.
Ходить зима то узбіччям, то в діброві,
То шелесне, то шепоче в чар-розмові.
***
Височенько чи близенько,
В кожушку чи в шубі —
Умостився Морозенко
На столітнім дубі.
Раз дихнув — і облетіли
Жолуді доспілі.
Ще дихнув — і задзвеніли
Віти посивілі.
Потім дмухав без угаву
І з гори, і з долу,
Шарпав крону кучеряву
Зовсім охололу.
Після хуги снігової
Голо в лісі й в лузі.
Тільки дуб стоїть, як воїн,
В листяній кольчузі.
(В. Скомаровський)
***
Понад луки, ліс і поле
Пролітає трійка коней
І карета кришталева,
В ній красуня-королева.
Поспішає ця чаклунка,
Бо везе усім дарунки.
Для хлоп’яток і дівчаток —
Сніжну гірку для санчаток,
Для зайчаток — шубки нові,
Ведмежаткам — колискові.
В діаманти й самоцвіти
Заплела вербові віти.
Сипле срібло на ялини,
Стеле килим на долини.
В дитсадку на шибках вікон
Змалювала диво-квіти,
Що ніде таких нема.
Це до нас прийшла зима!
(Н. Вернигора)
Вірші про зиму для підлітків і дорослих
Вірші про зиму для підлітків і дорослих / pixabay.com
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
Їй, певно, сняться повні жмені груш.
Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.
Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.
І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
Все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде...
(Ліна Костенко)
***
Дивися – стелеться перший лід
на наших з тобою вулицях зранку,
і кров на смак ніби дикий глід,
а на губі залишився слід
від поцілунку, маленька ранка;
дивись, як обтріпуються краї
кишень від рук в шкіряних рукавичках,
як забуваються всі твої
легковажні вчинки, шкідливі звички;
як тісно сплять на гілках птахи,
як сивим береться в повітрі подих,
як сонце пестить міські дахи,
і чорні гострі дерев верхи,
і сонних риб у повільних водах;
як світ підносить тобі дари –
холодні яблука, пізні квіти,
раптові безвітряні вечори
та інші радості – їж, бери,
тримай, бережи, забувай про літо;
як зріє в легенях нове тепло,
не стороннє, м’яке, небачене,
тендітне, ніби живе стебло.
І все, що з тобою колись було,
раптом не має жодного значення.
(Катерина Бабкіна)
***
Падав сніг, ласкавий і лапатий,
обнімав нас, крилами немов...
І хотілось вічно так стояти...
Перший сніг і першая любов.
Як співала кров у юних жилах!..
Вечір той весну в серця нам ніс...
На щоках твоїх, до болю милих,
я губами пив алмази сліз...
Ми стояли. Падав сніг без звуку.
Твої очі зорями цвіли...
І в руках моїх кохані руки
ніжними й покірними були.
Білі квіти розсипало небо,
і співала в жилах юна кров...
Ми мовчали... Слів було не треба...
Перший сніг і першая любов.
(Володимир Сосюра)
Жартівливі вірші про зиму для дітей і дорослих
Тоненькі сніжинки
На мене сідають,
Мене за ялинку,
Напевне, вважають.
Не знають сніжинки —
Смішинки тоненькі,
Що я — не ялинка,
А просто — Оленка!
(А. Костецький)
***
У бабусі-холодусі
Усміх сяє на лиці,
Ходить в теплому кожусі,
З дивним пензликом в руці.
Раз мазок і два мазок –
На вікні цвіте бузок,
А на другім – сад казковий
Біля місяця-підкови.
А на третім – срібний дім,
Іній світиться у нім.
Всі дивились, дивувались,
Хто художник – здогадались.
Дід Мороз хвалив бабусю
Чарівницю-холодусю,
З нею в танці закружляв,
З Новим роком привітав.
(Є. Найт)
***
— От на лижах я спустився!
Мчав, як тільки міг!
Та упав і провалився
По коліна в сніг...
— А чого ж в снігу шапчина
Й очі повні сліз?
— Проваливсь я по коліна...
Головою вниз!
(Грицько Бойко)
***
Я лечу, лечу, лечу —
Накатаюсь досхочу.
Все униз, униз, униз —
Мимо сосен і беріз.
Я веду, веду, веду —
Саночки на поводу,
Бо з гори санки летять,
А на гору — не хотять…
(Грицько Бойко)
Джерело - ТСН
Радіо Трек: НОВИНИ