50 років альбому Exile on Main Street: 7 фактів про найбожевільніший альбом Rolling Stones

Для справжніх фанів культової групи

Коли члени гурту Rolling Stones втікали від сплати податків у Великобританії в 1971 році, їм пощастило, що в них ще були гітари, і вони навіть і не мріяли записувати один зі своїх найуспішніших альбомів.

Проте вже через рік після нескінченних вечірок, проблем із наркотиками та пригод, що ледь не коштували їм життя, члени гурта були готові розпочати запис подвійного 67-хвилинного альбому, який охрестили «Exile on Main Street» (Вигнання на головну вулицю).

Цей альбом створювався на тепер уже відомій Villa Nellcôte у французькій Рив'єрі, та є бурхливою сумішшю блюзу та гедонізму, що добре відповідає настрою колективу, який тоді був за крок до розпуску.

Скоро шедевру «Exile» виповниться 50 років, і з нагоди ювілею пропонуємо 7 маловідомих фактів про роботу, що надихнула цілий легіон музикантів.

Запис відвідували найбільші рок-зірки тих часів

На початку 70-х років Rolling Stones вже були одним із найвідоміших гуртів світу. Коли вони заселилися на віллу, низка чудових творів Stones, разом із такими хітами, як «Let it Bleed» і «Aftermath», уже забезпечили їм шалену популярність, а пісня «Sticky Fingers» була на вершині британського хіт-параду.

Статус «зірок» притягував великі імена зі сфери музики й кіно. Відома історія візиту Джона Леннона, коли він добряче напився та почав скрізь рвати, після чого поспіхом поїхав. З-поміж інших відомих гостей були Ерік Клептон, Фей Данавей, Вільям Барроуз та Джеймс Каан.

Гурт крав електрику для власної апаратури

Музиканти Stones виправдали власну репутацію розбійників, оскільки під час перебування на Nellcôte декілька разів порушували закон.

Поряд з очевидними злочинами, пов'язаними з наркотиками, вони, навіть, знайшли незаконний спосіб отримання електроенергії.

Коли вони приїхали до маєтку, виявилося, що вілла відімкнена від електропостачання, але, замість оплати за електрику для підсилювачів та обладнання для аудіозапису (доволі значна сума), Кіт Річардс вигадав план -  під'єднатися до електромережі залізничної станції через дорогу, аби не платити жодного франка.

Революційна структура пісень Rolling Stones

Їхні альбоми з'являлися наприкінці 1960-х, коли в музиці домінували експериментатори та новатори. Водночас рок та поп пісні й надалі мали звичну структуру довгих куплетів і коротких приспівів.

«Tumbling Dice» стала першою, яка розірвала цей шаблон: довжина її куплетів поступово скорочується, а приспівів – подовжується, що спричинило хвилю обурення з-поміж традиційних поетів і музикантів.

І це, напевно, була світова тенденція. У розповіді про чоловіка із залежністю від азартних ігор, який не може залишатися вірним власній дружині, така дивна структура добре демонструє його хаотичні життєві рішення.

Рівень вологи створив унікальне звучання гітари в цьому альбомі

Унікальне звучання інструментів в альбомі завдячує оточенню. Пісні здебільшого записувалися в підвалі, де жарко, волого, немає кондиціонерів та вкрай мало вентиляторів.

Через це гітари постійно фальшивили, що додало в'язкого звучання творам і забезпечило їхню популярність.

Через розпечену атмосферу, що вирувала в підвалі, робочою назвою цього альбому в момент запису була «Tropical Disease» (тропічна хвороба).

Французькі злочинці поцупили купу інструментів

Надмірне вживання наркотиків Rolling Stones провокувало численні проблеми, разом із проблемами з місцевими злочинцями. Наркоторговці часто навідувалися до них, аби продати товар, і вважається, що саме вони причетні до викрадення апаратури гурту під час запису альбому.

Вони поцупили декілька гітар Річарда та одну бас-гітару Білла Уаймена, які, напевно, добре вторгували на чорному ринку.

За однією з версій, дилери залишили собі гроші замість заборгованості за наркотики, і це ще одна загадка навколо життя гурту тих часів.

Цей альбом міг допомогти створити панк

Панковий рух зародився як символ непокори державним мужам, таке собі колективне «пішли ви, чиновники», що надихнуло покоління безправної молоді 1970-х років.

Тому не дивно, що в альбомі «Exile» багато рис таких настроїв – увесь альбом просякнутий непокорою.

 

Оскільки гурт не міг записувати музику у Великобританії, вони зробили це на півдні Франції, де крали електрику, вживали наркотики та порушували всі можливі правила.

Музичні критики часто називали цей гурт серед тих, що надихнули всі наступні панк-рок гурти за декілька років до розквіту панку. Сам Джонні Роттен казав, що вони мотивували його на створення музики, і він, навіть, створив свій запис PIL «This is What You Want» 1985 року на основі знакового оформлення «Exile».

Витівка, що ледь не вбила Кіта, врятувала гурт

Багатьом відома історія, коли Кіт ледь не помер через підпал власного ліжка, коли перебував у штучній комі під дією героїну на віллі. Це лише одна з божевільних історій, що трапилися з цим рокером. Водночас можливо, саме ця витівка врятувала гурт від розколу.

Податкові суперечки гурту з британською владою загрожували йому банкрутством у власній країні, що неймовірно сильно позначилося на їхньому наступному альбомі.

 

Мік Джаггер зазначив, що гурт, напевно, розвалився, якби вони там залишилися.

Натомість цей альбом примусив гурт запрацювати в інший спосіб – він мав такий шалений комерційний успіх, що забезпечив існування гурту впродовж наступних 50 років.

Радіо Трек: НОВИНИ