5 міфів освіти в СРСР, які час забути (ФОТО)

Чимало людей які навчалися у Радянському Союзі й досі впевнені, що тоді освіта була значно кращою ніж зараз. І безплатною

Міф №1 – безплатна освіта

У період з 1940 до 1956 роки безплатною була освіта тільки для учнів 1 – 7 класів. У старших класах за часів Сталіна освіта була платною.

До вищого навчального закладу приймали не тільки за результатами вступних іспитів, але й оцінювали добробут сім’ї майбутнього студента. Мешканці міст відкладали гроші, а у селах готували врожай, аби віддати його як хабар за вступ. Пріоритет у вступі мали «по блату» родичі й друзі, а потім зараховували тих, хто платив ректору.

Міф №2 – усі діти рівні

Рівні всі, але дехто «рівніший». У радянському Союзі часто принижували тих, хто не знав російської, не встигав з навчанням або походив з простої й бідної сім’ї.

В школі старшокласники знущалися з менших від себе, забирали гроші у їдальні або ж змушували мити підлогу замість себе.

Для тих, хто відставав з навчанням у школах створювали спец класи, так би мовити, для двієчників. А от класам де вчилися діти з середніми та високими успіхами вчителі приділяли більше уваги.

Між іншим, і донині зберігалася традиція до «А» класу набирати найсильніших дітей, який як приклад ставлять всій паралелі. Через це школярі недолюблюють дітей з «А» класів.

До слова й перевести дитину в іншу школу в радянські часи батьки не мали практично жодного шансу.

Міф №3 – знання найвищого ґатунку

Якість вивчення іноземної мови була відверто сумнівною. Діти зубрили незнайомі слова, втім говорити між собою – не могли. Влада обмежувала будь-яке спілкування з носіями мови, а вивчення англійської взагалі було рідкістю.

Увагу освіти зосередили на точних науках: фізиці, математиці, геометрії та хімії. Викладачі з цих предметів були вимогливими та навіть відмінникам ставили «трійки».

Рівень знань дітей з сільської школи був в рази нижчим від міських шкіл, тож вступити до ВНЗ таки діти без репетитора не могли.

Діти вчили те, що було вигідним партії. Вчили вірші лише тих поетів, які любили партію. Замість світової літератури, української мови та історії школярі вивчали марксистські науки.

Міф №4 – бути вчителем престижно

Направду у вчителя не було простору самовираження. Їх поведінка була обмеженою програмою й диктатурою директора. Наводити приклад з життя чи розповідати щось дійсно цікаве й дотичне до реального життя – ніхто з вчителів не мав права.

Щоб дитина точно отримала «чотири» або й «п’ять» у чверті, батьки постійно носили  «подяку» в школу. Це й цукерки, алкоголь й в принципі будь-який дефіцит. І хоча вчителі завжди вчили дітей жити чесно, самі були по шию у системі «блату».

Міф №4 - бездоганний зовнішній вигляд учнів

Вимоги до зовнішності й справді були дуже жорсткими. Не можна було приходити з розпущеним й довгим волоссям. Відтак дівчата завжди мали туго заплітати коси, а хлопці носили виключно короткі стрижки. Коли зовнішність якого з учнів не влаштовувала вчителя чи завуча, на весь коридор лунало – «приведи себе у людський вигляд».

Косметика та прикраси були під забороною. Шкільна форма була скрізь однаковою, хоча дівчата й намагалися трохи вкоротити спідницю. Кросівки та взуття на підборах теж було під забороною. Ці вимоги ослабили тільки у 80-х.

Радіо Трек: НОВИНИ