Легендарний пілот МіГ-29: «Дайте нам F-15 – і ми надеремо росіянам дупи» (ФОТО/ВІДЕО)
«Джус» розкриває секрети Війни
Американське військово-політичне онлайн-видання The War Zone випустило величезний текст на основі інтерв’ю з легендарним пілотом українських ВПС на прізвисько Джус.
Ми вирішили зібрати для вас ключові витримки з цієї розмови
Про роль АТО в підготовці пілотів
Важливу роль у сьогоднішній вправності військових пілотів відіграла наявність досвіду бойових вильотів під час проведення активної фази АТО у Донецькій і Луганській областях в 2014 році, а згодом і під час Операції об’єднаних сил.
Це досвід польотів на низьких висотах, використання альтернативних аеродромів, а також тактика оперативної гнучкості і перебування в повітрі якомога довший час, щоб знизити ризики знищення техніки ворогом під час спроб вогневого придушення.
На чому ми зараз літаємо
У цій війні Україна використовує два типи винищувачів – МіГ-29 і Су-27. МіГи використовуються також для виконання завдань «повітря-земля» і збиття ракет і дронів. Хоча Су-27 також здатні доставляти некеровані бомби та ракети, зберігають для підбиття літаків і гелікоптерів
МіГ-29 також використовуються для виконання завдань супроводу, забезпечуючи захист штурмовиків Су-25 Frogfoot, проте їх флот зменшується.
Іншим ударним активом ВПС України і, теоретично, найбільш боєздатним є Су-24 Fencer. За словами Джуса, хоч у них і багато роботи, «на жаль, їх не дуже багато».
Су-24 виявилися набагато дорожчими та трудомісткими для ремонту, ніж інші літаки, що, ймовірно, пояснює, чому їх досі не бачили в бою.
Проблеми посилюються через брак запчастин, більшість з яких виробляються лише в Росії, на відміну від МіГ-29 і Су-27, деталі для яких можна знайти в Україні.
Як виглядає типова місія
«Я патрулюю місцевість і намагаюся знайти якусь ціль, це «вільне полювання». Або іноді маю задачу витіснити ворога зі свого району. Якщо росіяни бачать нас на своєму екрані, особливо якщо нас кілька тих, хто патрулює територію, вони не хочуть мати з нами справи. Отже, ми можемо виштовхати їх звідти».
«Усі мої місії дуже схожі, але іноді наші наземні підрозділи перехоплення направляють нас ближче до лінії фронту, і ти маєш справу з дуже потужними сигналами радіоелектронної боротьби та ворожими ракетами «земля-повітря», радарами противника.
Потрібно спробувати знайти повітряні цілі і маневрувати, щоб не бути обстріляним наземними засобами ППО. Це досить складно, і іноді ти можеш приземлитися на зовсім іншому аеродромі, в іншому регіоні».
«Якщо я буду збитий»
У разі, якщо МіГ-29 буде збитий над контрольованою Росією територією, або де йдуть бойові дії, існує мережа бойових пошуково-рятувальних команд (БПРК), які можуть доставити пілота у безпечне місце.
Пошуково-рятувальні підрозділи розташовані в різних регіонах, деякі з них мають спеціальні навички, наприклад стрибків з парашютом, але забирати катапультованих льотчиків також можуть інші підрозділи, які опиняються в потрібному районі в цей час.
Замість радянського комплекту для виживання в екстремальних умовах, українські пілоти давно беруть сучасні набори, куди входять сучасні бронежилети, де можна помістити пістолет, аптечку першої допомоги, навігаційні засоби і навіть гранати.
Оригінальний набір для виживання включає під сидінням компактну штурмову гвинтівку АКС-74У, але на практиці рідко вистачає часу, щоб взяти її з собою, оскільки збитий пілот намагається залишити місце катастрофи якомога швидше.
Тому кожен сам вирішує, чи брати її з собою і в якій частині кабіни розміщувати. Як і весь набір – його можна збирати самостійно під свої потреби і вподобання
Захисники на землі
Серед систем ППО, які використовуються українцями, як «дуже боєздатну» Джус оцінив зенітно-ракетну систему великої дальності С-300, але вона застаріває і не дуже мобільна, що збільшує ризик авіаударів по ній.
З іншого боку, зенітно-ракетний комплекс «Бук» середньої дальності «дуже мобільний і його дуже легко приховати… вони цього бояться, і це для них велика небезпека». Особливо значні втрати «Бук» завдав російським ударним літакам Су-34 та Су-30, які їх супроводжували.
Далі є системи нижчого рівня, як-от «Оса» та різні переносні системи протиповітряної оборони (ПЗРК), які «також досить ефективні».
Хоча система «Оса» не дуже сучасна, цивільні волонтери допомогли модернізувати її, додавши комп’ютерні технології та більш сучасні засоби зв’язку. «Оса» і ПЗРК «Стінгер» американського виробництва вважаються досить ефективними проти російських Су-25, вертольотів, а іноді і проти Су-34, що низько летять.
У чому переважає Росія
На думку Джуса, єдина причина, з якої Росія може мати перевагу в повітрі, це кількісний тиск.
«Іноді це один наш літак проти 12 їхніх, або два проти 12.
Одного разу ми бачили 24 літака біля кордону, які намагалися відстрілювати один наш. У вас є перевага ситуаційної обізнаності, радіолокаційної дальності, дальності ракети, [наведення] ракет та радіоелектронної боротьби – і ви все ще надсилаєте так багато реактивних літаків проти одного МіГа? Давайте, хлопці! Це не справжня бійка, це якась дурня».
Рецепт Джуса
Як каже український пілот:
«Росія – тупий, але небезпечний ворог. Вона бере не так умінням, як числом. Ми ж маємо брати вмінням та технікою, але вона у нас має бути.
Нам потрібні F-15, щоб надерти їм дупи, і багато ракет класу «повітря-повітря», у нас просто занадто багато цілей для них!»
Джус хотів би, щоб в Україну доставили західні винищувачі четвертого покоління, ймовірно, F-16, але потенційно також F-15 або F/A-18. На відміну від МіГів або навіть більше Су-27, такі реактивні літаки насправді мали б шанс встановити перевагу в повітрі, навіть якщо тільки в окремих районах.
Він вважає, що за умови появи в Україні чотирьох F-16, його колеги могли б навчитися керувати літаками за «кілька днів». Це були б лише ознайомлювальні польоти. А якщо використовувати всю тактичну систему – навчання може зайняти «кілька тижнів».
Радіо Трек: НОВИНИ
