Розкопки палацу Любомирських: оприлюднили результати археологічної експертизи
Археологи відмітили знахідки первісної доби
У Рівному завершилася археологічна експертиза на місцевості, де за картографічними джерелами локалізовано Рівненський замок ХV–ХVІІ століття.
Про це інформує прес-служба Рівненської міської ради.
«Попередньо виявлені будівлі можна датувати ХVІІ–ХVІІІ ст. Ця територія є досить перспективною для проведення археологічних досліджень Рівненського замку», – йдеться у повідомленні.
Як зазначається, серед археологічних знахідок переважають матеріали ХVІІІ – початку ХІХ ст., зібрано досить виразну колекцію глиняного посуду ХVІ–ХVІІ ст.; археологи відмітили також знахідки первісної доби – уламки ліпних посудин і вироби із кременю мідного віку 4 тис. до н. е. та уламки посудин пізнього римського часу (ІІІ–V ст.).
Далі подаємо текст без змін.
Археологічна експертиза ділянки
За картографічними матеріалами Рівненський замок локалізується по осі вул. Замкової, в парковій зоні, між міським стадіоном на заході та штучним озером на сході. Оскільки жодних археологічних досліджень на території замку не проводилось, відсутня інформація про ступінь руйнації цієї археологічної пам'ятки. Орієнтовна площа, яку займав замок литовсько-польської доби – 1,5 га.
Підвищення, на якому знаходився замок, в наш час в рельєфі простежується дуже слабко. Сучасна денна поверхня на замковій території підвищується у порівнянні із рівнем денної поверхні на сусідній ділянці на схід від стадіону на 0,5–1,0 м, а над рівнем денної поверхні на ділянках навколо штучного озера – на 1,0–1,5 м. Для експертизи було вибрано ділянку розмірами 70×70 м на захід від вул. Замкової (рис. 2; 3). Ділянка рівна, з горизонтальною поверхнею, на ній ростуть дерева листяних порід. Для того, щоб отримати інформацію про культурний шар та виявити давні споруди, на ділянці було прокопано десять шурфів. Всі вони мали прямокутну форму і були поділені на квадрати розмірами 1×1 м. Дослідження культурних нашарувань проводились пластами завтовшки 0,2 м.
Шурф 1
Прокопаний у західній частині ділянки, на якій проведено експертизу, за 9 м на схід від репера, за 2 м на північ від пішохідної доріжки, орієнтованої із заходу на схід (рис. 3). Його розміри 2×4 м (рис. 4). На площі шурфу гумусний ґрунт залягав до глибини 0,2–0,25 м, він містив дрібні уламки цегли та поодинокі уламки гончарних посудин. Нижче залягає материковий жовтий лесоподібний суглинок (фото 1; 2).
Шурф 2
Прокопаний у південно-західній частині ділянки, за 25 м на південь від шурфу 1. Його розміри 2×4 м (рис. 4). На площі шурфу материковий суглинок залягав похило, його поверхня горбкувата. Вздовж північної стінки шурфу товщина гумусного шару до материка становить 0,25–0,35 м, а на південь простежено пониження материка, тому товщина гумусного шару вздовж південної стінки шурфу становить 0,65–0,80 м (фото 3; 4). Слід відмітити, що гумусний ґрунт перевідкладений, однорідний, насичений шматками цегли, уламками глиняного та скляного посуду ХVІІІ–ХІХ ст. (фото 5; 6). Знайдено також уламки ліпних глиняних посудин і вироби з кременю мідного віку 4 тис. до н. е. (рис. 10, 1–6).
Шурф 3
Прокопаний у західній частині ділянки, за 10 м на південь від шурфу 1. Його розміри 1×4 м (рис. 4). На площі шурфу гумусний ґрунт залягав до глибини 0,25–0,3 м, він містив дрібні уламки цегли та поодинокі уламки гончарних посудин ХVІІІ–ХІХ ст. Нижче залягає материковий жовтий лесоподібний суглинок. На рівні материкового суглинку виявлені заглиблення, які, вірогідно, є слідами ковша екскаватора і датуються 50-ми роками ХХ ст. (фото 15).
Шурф 4
Прокопаний у північно-західній частині ділянки, на північний схід від шурфу 1, за 13 м від пішохідної доріжки, орієнтованої захід-схід. Його розміри 1×6 м (рис. 5). Шурф прокопано до глибини 1,0 м, материк не виявлено (фото 7; 8). Стратиграфія нашарувань за профілем західної стінки: а) темно-сірий гумусний ґрунт з дрібними шматками цегли та вапна; б) ґрунт, насичений великими уламками цегли; в) сіро-коричневий щільний ґрунт з включеннями битої цегли; г) чорний однорідний щільний пластичний ґрунт. На межі квадратів 1-г і 1-д на глибині 0,5 м виявлено замощення і цегли (один шар) його ширина – півтори цеглини. Для замощення було використано цілі цеглинки і половинки. Цегла великого формату, завдовжки 28,5–30 см, завширшки 15–16 см, завтовшки 6,5–7,0 см. Таку цеглу використовували у ХVІІ–ХVІІІ ст. В усіх виділених шарах знайдено уламки посудин із глини, фаянсу та скла, більшість з них датується ХVІІІ–ХІХ ст. (рис. 11). Зібрано також небагато фрагментів глиняного гончарного посуду та кахлів, які за профілюванням та способами орнаментації можуть бути віднесені до ХVІ–ХVІІ ст. Кілька знахідок відносяться до мідного віку – це уламки ліпних посудин та масивний відбійник (рис. 10, 8–10).
Вірогідно, досліджені в шурфі нашарування – це заповнення великого за розмірами давнього котловану.
Шурф 5
Прокопаний у південній частині ділянки, на якій проведено експертизу, за 15 м на схід від шурфу 2 (рис. 2). Його розміри 1×4 м (рис. 4). На площі шурфу гумусний ґрунт залягав до глибини 0,2–0,25 м, він містив дрібні уламки цегли та поодинокі уламки гончарних посудин (фото 12). Нижче залягав материковий жовтий лесоподібний суглинок.
Шурф 6
Прокопаний за 10 м на схід від шурфу 4. Його розміри 1×6 м (рис. 6). Шурф прокопано у північній частині до глибини 0,65 м, у центральній частині (кв. 1-в) до глибини 1,0 м, материк не виявлено (фото 9; 10; 11). У південній частині шурфу (кв. 1-г-д) на глибині 0,2 м виявлено рештки стіни давньої будівлі, тому на південь від стіни, в кв. 1-е роботи зупинено на глибині 0,3 м. Стратиграфія нашарувань за профілем східної стінки:
а) чорний однорідний ґрунт з дрібними шматками цегли;
б – чорний ґрунт із включеннями дрібних фракцій вапняного розчину та уламків цегли;
в) завал битої цегли; г) темно-сірий пухкий однорідний ґрунт.
Відкрита ділянка стіни має товщину 1,55 м, із північної сторони вдалося простежити, що збереглося шість рядів кладки, а нижче йде засипка із битої цегли. Цегла (ціла і половинки) скріплена піщанисто-вапняним розчином, цеглини мають великі розміри – завдовжки 28,5–30 см, завширшки 15–16 см, завтовшки 6,5–7,0 см. Верхній ряд цегли має ширину 1,0 м, а вздовж північного краю стіна вимурувана із плиток пісковику, недбало оброблених. Під час поглиблення шурфу на північ від описаної вище стіни, на глибині 1,3 м виявлено ділянку з муруванням, очевидно, це склепіння давнього підвалу.
У всіх виділених шарах знайдено уламки посудин із глини, фаянсу та скла, більшість з них датується ХVІІІ–ХІХ ст. (рис. 12; 13). Формат цегли та склад розчину дозволяють висловити припущення, що виявлена стіна належала будівлі, що входила до комплексу палацу князів Любомирських. Вірогідно, досліджені в шурфі нашарування – це заповнення великого за розмірами давнього котловану.
Шурф 7
Прокопаний у південній частині ділянки, за 20 м на південь від шурфу 6 (рис. 2). Його розміри 1×4 м (рис. 7). На площі шурфу гумусний ґрунт залягав до глибини 0,2–0,25 м, він містив дрібні уламки цегли та поодинокі уламки гончарних посудин (фото 12). У кв. 1-в після зачистки площі шурфу на рівні материка виявлено контури господарської ями 1 (фото 17; 18). Яма 1 неправильної форми, в межах шурфу досліджено її західну частину завширшки 1,2 м. Глибина ями від рівня виявлення 0,55 м. В її заповненні трапилися уламки глиняних посудин ХVІІ–ХІХ ст.
Шурф 8
Прокопаний у північно-східній частині ділянки, за 5 м на схід від шурфу 6. Його розміри 1×4 м (рис. 8). У південній частині шурфу (кв. 1-в-г) на глибині 0,2–0,3 м було відкрито рештки мурованої стіни (фото 13; 14). Їх вивчення відкладено до проведення повномасштабних археологічних робіт. Заповнення у північній частині шурфу складалося із чорного гумусного ґрунту з включеннями битої цегли, уламків глиняного і скляного посуду ХVІІІ – початку ХХ ст.
Шурф 9
Прокопаний у північно-східній частині ділянки, за 7 м на схід від шурфу 8 і за 1 м на північ від пішохідної доріжки, орієнтованої із заходу на схід. Його розміри 1×4 м (рис. 8). На площі шурфу простежено потужну засипку на місці давнього об’єкта, тому роботи припинено на глибині 0,3 м (фото 16).
Шурф 10
Прокопаний у східній частині ділянки, за 15 м на захід від пішохідної доріжки, що проходить вздовж вул. Замкової і за 2 м на південь від пішохідної доріжки, зорієнтованої по лінії захід-схід (рис. 2). Його розміри 1×4 м (рис. 9). Шурф прокопано до глибини 1,2 м (фото 19; 20). Стратиграфія нашарувань за профілем східної стінки: під шаром дерну залягає сірий гумусний ґрунт (рис. 9, 2); нижче простежено завали битої цегли (рис. 9, 3); під ними виявлено сірий ґрунт з вугіллям (рис. 9, 5), а нижче в південній частині шурфу залягає сірий однорідний ґрунт з піском (рис. 9, 6); далі виявлено ґрунт, насичений шматками штукатурки, це шар залягає похило, з пониженням на південний схід; у північній частині шурфу нижче залягає шар битої цегли. На різних глибинах у перевідкладеному стані виявлено різноманітні знахідки. Трапилося кілька уламків посудин пізнього римського часу. Значна кількість гончарного посуду датується ХVІ–ХVІІ ст. Але найбільше матеріалі відносяться до ХVІІІ – початку ХХ ст. Це уламки глиняного і скляного посуду, кахлів, вироби із металів.
Особливості залягання нижніх шарів у шурфі дозволяють висловити припущення, що вони сформувались на південно-східному схилі підвищення, на якому знаходився Рівненський замок.
ВИСНОВКИ
Археологічну експертизу проведено на місцевості, де за картографічними джерелами локалізовано Рівненський замок ХV–ХVІІ ст. Орієнтовна площа всієї замкової території – 1,5 га, розвідкові роботи у 2016 р. проведено на ділянці розмірами 70×70 м. Встановлено, що у південній частині цієї ділянки культурні нашарування були зняті до материка, вірогідно, у 50-х роках ХХ ст. (шурфи 1, 2, 3, 5, 7). Тут можливі археологічні дослідження заглиблених у материковий лес давніх об’єктів. Такі роботи вдалося провести у шурфі 7.
У північній частині ділянки в шурфах 4, 6, 8, 9 простежено потужні відклади культурних нашарувань і рештки мурованих будівель. Попередньо виявлені будівлі можна датувати ХVІІ–ХVІІІ ст. Ця територія є досить перспективною для проведення археологічних досліджень Рівненського замку.
Серед археологічних знахідок переважають матеріали ХVІІІ – початку ХІХ ст., зібрано досить виразну колекцію глиняного посуду ХVІ–ХVІІ ст.; відмітимо також знахідки первісної доби – уламки ліпних посудин і вироби із кременю мідного віку 4 тис. до н. е. та уламки посудин пізнього римського часу (ІІІ–V ст.).
Радіо Трек: НОВИНИ
