Чи не варто Рівному накрити Устю бетоном, аби в центрі міста не було підтоплень 2-3 рази на рік? (ФОТО/ВІДЕО)

середа, 09 червня 2021 15:15

Подивимося, як це виглядає на прикладі Львова

Ліворуч -- підземна річка Полтва у Львові. Праворуч -- діти бавляться у баюрах після зливи в м. Рівне

Рівне любить різні безглузді «мімішні» ідеї.

Наприклад, можна з впевненістю сказати, що якщо винести на міський референдум питання про т. з. єдиний електронний квиток, більшість нашої прогресивної громадськості проголосує саме за такий безглуздий квиток, а не за те, щоб за аналогічні гроші довести до пуття всі зупинки та закупити нарешті в місто – міські великі автобуси.

Міські, а не приватні.

На цьому тлі цікаво дивитися на реакцію людей, коли в Рівному 2-3 рази на рік трапляється злива, або – потужний снігопад зимою.

Ще з часів Хомка соцмережі в такі дні трясе від обурення та люті, хоча є проста математика і здоровий глузд:

Повністю унеможливити природні катаклізми – неможливо.

Навіть, якщо дати Рівному зайвий мільярд доларів ми навряд чи зможемо зробити так, аби наступної травневої, червневої чи жовтневої – ВЕЛИКОЇ ЗЛИВИ – в місті ніде не постраждало жодне авто, чи не підтопило десь хату.

Хоча…

Підземна річка Полтва у Львові. Вона має і власний водотік від кількох джерел, і виконує роль зливової каналізації для міста

Є варіант, і його пропонував ще той самий Хомко:

Накрити Устю бетонними плитами й пустити по них транспорт від Проспекту Миру до С. Бандери та геть до Басового Кута.

А під цією трасою – вивести в «підземну Устю» – всю зливову каналізацію в центра міста.

Підземна річка-каналізація має у Львові багато розгалужень

Хомко при цьому посилався на досвід Львова, де вже давно щось подібне зробили з річкою Полтва, але тут головне слово – ДАВНО.

Водоспад під Львовом

Як виглядає, почали заводити Полтву під львівську землю ще за австрійців.

Як пише Вікіпедія:

Наприкінці XIX століття міські урядники вирішили, що нічого, крім шкоди, ця річка Львову не приносить.

Серед аргументів називали забагнюченість місцевості, гниття води, міріади мух, комарів, малярійну загрозу, сморід.

Останнє, вочевидь, і підказало їм єдино прийнятне рішення — заховати річку під землю, замурувати її, перетворивши у міську каналізаційну систему.

Довжина каналізації: 1870 рік — 15 км, 1903 рік — 54 км, 1910 рік — 82 км, 1939 рік — понад 150 км.