Слово пацана та кров на асфальті: коли вже влада перестане слухати Фаріоно-Андруховичів?

Та «6 колону» (АК)

Постер серіалу "Слово пацана. Кров на асфальті" про підліткові банди 80-х

Колись Андрухович був тим, хто, посутньо, дав символічний старт війні в Україні та втраті нами Криму і Донбасу.

Те все бубнявіло наривом і раніше, але в літературно-мистецькій формі проявилося саме з його легкої руки і викликало тоді масу радості, підтримки та репостів.

Зокрема й серед людей, які через три-чотири роки почнуть у всіх допитувати: «Чий Крим!?».

 

В Андруховича запитайте і у себе:

 

- Чому ви – не дали йому тоді по руках? Чому, фактично, підтримали його публічні заяви, що Україні було б краще жити – Без Криму та Донбасу, бо вони – не україномовні?

Гаразд, тоді ви: не могли, не чули і не бачили, або – неправильно зреагували. Буває. Але сьогодні ви ж чуєте – що заявляє Фаріон та як їй вторить Соколова? Ви розумієте – до чого це веде Україну шляхом, започаткованим – Андруховичем?

Юрій Андрухович уже казав, що він "був неправий", але це прозвучало надто "Тихо". Ситуація вимагає тепер мало не публічного звернення Метра до всіх мешканців Сходу, Півдня, Криму та Донбасу. Та й до всієї України: з вибаченнями та Любов'ю

ОКРЕМО ЗАПИТАННЯ ДО ВЛАДИ: Ви коли перестанете слідувати вказівкам тих, хто тупо штовхає Україну до провалля?

Кілька років тому про це добре написав Портников на «ЕСПРЕСО». Тоді він захищав від Фаріоно-Андруховичів – свого політичного патрона Петра Порошенка, але ж суті це не міняє.

Матеріал Портникова так і називався ШОСТА КОЛОНА

«6 колона» завжди залишається – незмінною у своєму прагненні когось дотинати, мучити і кусати: захоплювати храми, зносити пам’ятники, публічно паплюжити і таврувати.

Та головне, що ці люди – ніколи не знаходять і НЕ ЗНАЙДУТЬ – заспокоєння.

Навіть, якщо б сьогодні ВСІ – заговорили українською, ВСІ – забули б російську, і ми знесли б УСІ – пам’ятники Пушкіну, ці люди все одно знайшли б, кого ненавидіти і таврувати, чиї вулиці – ще перейменовувати, книжки яких Олійників та Павличків ще забирати з бібліотек, бо то ж були члени КПРС і т. д.

 

І не має значення, що вони самі були колись і членами КПРС, і комсоргами, і засідали в різних політбюро.

Це не має значення. Людина, провалюючись у їхню кролячу нору – злопомсти та непомірної Гордині – вже не може задовольнитися нічим.

Єдиний вихід для неї – отямитися і зупинитися. Саме тут їй на допомогу і мала б прийти – Держава зі своїми законами.

Однак, у нас Державою вже кілька десятиліть керують люди, які або свідомо заграють з цим «безтямним радикалізмом» очманілих, або самі не розуміють, що вони творять.

Яскравий приклад – те, що відбувається сьогодні з якимось російським серіалом «Слово пацана».

Хто його бачив? Хто про нього знав?... У відсотковому відношенні – ніхто. Одиниці.

Тепер знають всі. Принаймні чули. Чому?

Бо раптом «6 колона» почала розганяти зраду в соцмережах про те, що молодь у нас дивиться в інтернеті якийсь серіал про підліткові банди часів СРСР. Мовляв: «Як рятувати нашу молодь і чи це взагалі можливо?».

Мінкульт – рішуче відповів, що «можливо» і прямо заборонив цей серіал до перегляду: «Раз-два»

Тепер телеканали Каzzzапії сміються з України, бо як можна заборонити щось в епоху інтернету та ще й заборонити – молоді, яка в тому інтернеті розбирається куди краще, ніж увесь мінкульт та навіть увесь уряд разом взятий.

 

Зрештою, тут і розбиратися нічого: воно все в ютьюбі.

Але хто зробив цьому серіалу – настільки потужну рекламну кампанію в Україні, що тепер про нього тут дізналися всі?...

Серіал розкрутили Фаріонозалежні та Мінкульт, який в усьому слухає «6 колону» та виконує її будь-які забаганки, намагаючись довести свій «патріотизм».

Хоча нікому нічого доводити не потрібно.

 

Треба просто включати розум і усвідомлювати, що «стінка на стінку» – ми у Каzzzапії не виграємо: ні на фронті, ні в культурі, ні у тилу.

Наші рішення мають бути в першу чергу – розумні, а наші дії – асиметричні.

Як це було в березні 2022р.

Як у тих самих східних єдиноборствах, де Майстер використовує енергію нападника, а не підставляється під удар.

Коли ж ми «забороняємо» серіал, то – тупо підставляємося під удар і дозволяємо Каzzzапії – насолоджуватися перемогою: заборонити ж по факту нічого нездатні, але своїми нездалими рухами викликаємо просто – сміх.

 

Найгірше, що й у тієї ж самої – української молоді та підлітків.

Гаразд, - скажете ви, - а якою б мала бути наша – правильна відповідь?

По-правильному, треба було на той серіал взагалі не реагувати. Хоча зараз, після того, що сталося, Президент міг би записати ось таке звернення:

Друзі,

 

Дізнався тут, що наш мінкульт заборонив до перегляду якийсь російський серіал. «Слово пацана» називається.

 

Скажу свою позицію: я проти такої заборони і вже дав доручення уряду – розібратися.

 

По-перше, заборони в інтернеті не діють, по-друге – вони нічого не дають. Лише роблять – умовно – заборонений плід солодшим.

 

Більше того, як мені пояснили, це фільм про підліткові банди 80-х, тобто про часи СРСР.

 

Тут взагалі немає чого боятися. Ми всі вийшли з СРСР, але це нічого не означає. Наприклад, якби ми зберегли ту зброю, яка дісталася Україні від СРСР, то путінська Росія ніколи б не напала на нас, або вже була б видворена геть – з нашої території. Можливо навіть – геть до Уралу.

 

Більше того, якби в сучасній Росії люди хоч трохи розуміли щось про СРСР, вони б ніколи не напали на Україну в принципі.

 

Просто згадайте – як вони це зробили: підло, вночі, без оголошення Війни – абсолютно як Гітлер – масованими ракетно-бомбовими ударами по мирних, сплячих містах України, яка – нікому і нічим не загрожувала.

 

Ми на той час уже багато місяців не вели жодних бойових дій на Сході, де діяв режим припинення вогню. Ми не мали на своїй території жодної іноземної військової бази, а Захід – ніде не обіцяв нам членства в НАТО.

 

Як президент я постійно пропонував Москві переговори, але на тлі всіх наших мирних ініціатив ми отримали – війну. Напад другої армії світу. Напад, якого тоді не витримала б жодна країна Європи та все НАТО у Європі разом взяте.

 

А ми витримали. Чому?

 

Бо «слово пацана» – це те, що ми в Україні вміємо тримати краще за багатьох інших.

 

Саме тому скоро вже два роки як друга армія світу, отримуючи сотні мільярдів доларів на рік – не може з нами нічого зробити.

 

Тут, до речі, знову варто згадати Гітлера та Радянський Союз.

 

Чому Гітлер не взяв Москву, коли радянська армія мільйонами розбігалась і здавалась у полон?...

 

Бо Гітлер – напоровсь на Україну.

 

А далі: саме українець – встановлював прапор над Рейхстагом, саме українцем – був Кожедуб, саме українці складали кістяк війська СРСР. Та й «Василь Тьоркін», швидше за все, теж писався саме – з українця, як нам його показав Леонід Биков і в «Максимі Перепелиці», і «В бій ідуть лише «старики».

 

Одним словом, не бійтесь, що молодь та підлітки, які дивляться зараз «Слово пацана», наберуться чогось там поганого. Переконаний, що ні.

 

Переконаний, що всі наші юнаки та дівчата, які дивляться на наших героїв, які бачать, як б’ється Україна, які плачуть і стають на коліна, коли повз проїжджають автомобілі з написом «На щиті»…

 

Цих дітей вже ніщо не зіпсує, бо вони – українці і пронесуть це відчуття через усе життя.  

 

Морально ці діти – дуже стійкі. Бо морально Україна – вже перемогла.

 

Наша війна є абсолютно – Справедлива, Вітчизняна і Визвольна.

 

А війна, яку веде ворог, є Віроломна, Загарбницька, Підла.

 

Правда у цій війні – абсолютно за нами.

І Правда – переможе. Слово пацана.

І Слава Україні!

Цікаво, якби Зеленський – реально записав таке звернення. І цікаво – як би на нього прореагували в Каzzzапії та серед фаріонозалежних.

Ото, напевно, було б вереску. На весь світ

*АК -- авторська колонка

Радіо Трек: НОВИНИ

Радіо ТРЕК у Telegram · Twitter · Facebook.
Viber: 063-734-106-4

Максим Розенко

Відкрити плей-лист

Загублені ключі

Загублено зв'язку ключів у чорній шкіряній ключниці. Прохання повернути за винагороду

На Князя Романа загублено чоловічий золотий ланцюжок

Сьогодні близько 9-ї години ранку на вулиці Князя Романа, 13, 6 під'їзд загублено чоловічий золотий ланцюжок з хрестиком. Прохання повернути за ВИНАГОРОДУ.

У Рівному згубився песик Арчі

Вчора зник йоркширський тер'єр сріблястого окрасу, Арчі. Собаку бачили в районі Політону, Автовокзалу Обласної лікарні.  Прохання повернути за винагороду.

Більше оголошень