Анастасія Пустовіт: акторка плаче, але не припиняє збору на дрони для коханого та ЗСУ (ФОТО)

вівторок, 20 лютого 2024 16:20

Дещо «Про Заздрість»

Анастасія Пустовіт тепер рідко гримується. Вона волонтерить і робить це самовіддано, затято, вірно. Чи важко їй?...

Прочитайте:

Короче, напишу вам свої думки останнім часом. Я називаю їх «заздрість».

Я акторка театру та кіно. Перед початком повномасштабного мала два проєкти в планах і поїздку з коханим в Грузію. Між іншим, нашу першу відпустку.

З початком Великої Війни, я відмовилась від 3 пропозицій доєднатись до крутих закордонних театрів та від постійної кінороботи в Польщі.

Поїхала до батьків, потрапила в окупацію, створила там гуманітарний штаб, лікую після цього башку, бо побачила всякого і втратила друзів.

Хлопець з перших днів на фронті. За нього говорити не буду, він багато чого пережив теж. Наша домовленість однозначна, бути в Україні, щоб з кожним з нас не трапилось до переможного. Та загалом до будь якого кінця.

Анастасія Пустовіт -- до Війни

Зараз, я цілодобово волонтерю, кожен день, без перепочинку і відпустки. І я заздрю.

Тим, у кого чоловіки вдома.
Тим, хто займається професією, бо я свою успішно закинула.
Тим, хто не збирається мобілізуватись.

Як каже мій хлопець: «життя в принципі не справедливе».

Я втратила купу друзів і власне професію саме через волонтерство. Бо я: неврівноважена, весь час говорю про війну, ненадійна як акторка, викликаю почуття провини.

І знаєте, я заздрю.

Заздрю можливості іншим людям не бачити і не відчувати. Я вже так не можу. І не зможу. Так, я пишаюсь собою, що я не осторонь.
Заздрю, що людям не сняться плати і дрони по ночам, чи як вони не встигають втекти від росіян.
Заздрю, бо я людина яка ригала від крові і насильства, тепер з зацікавленням розглядаю трупи підарів.
Заздрю, що я більше не можу повернути себе минулу. Процес сепарації відбувся. І я заздрю тим, у кого навіть до цього не дійшло.

Якщо у вас схожі почуття, закиньте на збір ну а шо робить))