В будинку хворої на рак Марії замироточила ікона. Це було на Рівненщині (5 ФОТО)
Невигадана історія (с)
[media=172357]
Неймовірне диво сталося у селі Гнатівка Дубенського району, що на Рівненщині.
Тут в будинку хворої на рак жінки замироточила ікона.
Спочатку краплі з образа святого Миколая йшли прозорі, як сльоза. А потім вони щодня стали міняти барви. І запах на обійсті стояв такий, наче у церкві!
Про це пише сьогодні ВІСНИКк
Купили образ у Почаєві
Велике випробування випало на долю родини Рокицьких. Сергій та Марія виховували двох діток. Жили в любові та злагоді. Та раптом молода жінка відчула себе погано. Поїхали на обстеження у Луцьк – і там повідомили невтішну новину.
– У жінки пухлинка була, – розповідає вдівець. – Лікар сказав, що ми дуже вчасно приїхали, але треба оперуватися. Просив не зволікати, приїхати на операцію якнайшвидше.
А знаєте, як то воно виходить… Привіз я Марію через пів року, а в лікарні сказали, що вже запізно, там таких операцій не роблять, бо метастази всюди пішли.
У голосі Сергія стільки суму й болю, що йому важко далі говорити. Він переводить погляд то на старшу дочку, яка від горя вже виплакала усі очі, то на сина.
Адже минулого тижня вони… втратили маму.
– Але знаєте, я тоді впросив у Луцьку в онкодиспансері взятися за дружину. І лікарі продовжили їй життя на кілька років. До цієї біди ми були люди віруючі, але у церкву ходили не так часто.
А як жінка захворіла, стали їздити по монастирях. Бо людина у вірі спасається. Були і в Почаївській лаврі. Там Марія вибрала собі іконку святого Миколая. Ми купили її і повісили в себе у спальні.
Тисячі людей приходили щодня
Диво сталося серед літа. Якось образ впав зі стіни. Марія його повісила, але невдовзі святий Миколай знову опинився на підлозі. І всередині з’явилися краплі.
– Пам’ятаю, я у полі був. Дзвонить жінка: «У нас щось в хаті з іконою. Почав Миколай плакати, з очей сльози йдуть».
Я – додому. Дивлюсь, й справді образ мокрий. А у нас тітка – матушка. Ми в неї поради спитали, вона – в батюшки. І сказали поставити святиню на стіл, а під неї – тарілку. Ми так і зробили.
І стала з ікони стікати рідина. Спочатку прозора, потім кольорова. Барви мінялися ледве не щодня.
Бувала зелена, як травичка, темно-фіолетова, жовта чи блакитна й червона, аж кривава…
При цьому своїх кольорів сам образ не міняв.
А ще запах від ікони йшов сильний і теж щодня мінявся.
Навіть на подвір’ї стало незвично пахнути, як у церкві.
Новина про диво в родині Рокицьких миттю облетіла село.
Стали сходитися до їхньої хати люди з усіх вулиць, тоді – приїжджати з околиці, сусідніх районів і навіть областей.
– Тут стільки машин стояло! – згадує чоловік. – Тисячі людей щодня приходили.
Були з Києва і навіть з Росії.
Могли в час ночі останні паломники виходити з хати, а в шість ранку вже були перші на порозі. І навіть на ніч дехто просився.
В останній день ладаном стріляла!
У Марії жевріла надія на спасіння. Вона ревно молилася перед образом Миколая, благаючи про зцілення. І хоч сама дуже хвора була, іншим не боронила йти до себе в хату.
Не ображалася, коли її перепиняли з «черги», мовляв, куди йдеш?
Спокійно відповідала: «До себе додому, до своєї ікони…»
– Ви знаєте, коли в кімнаті сиділи люди, образ не мироточив.
Та тільки виходили всі, навіть на кілька хвилин, – миро йшло з великою силою, мисочка ставала враз повна.
А в останній день перед тим, як ікону ми вирішили віддати в монастир, ладаном кидало!
Стали говорити і про перші випадки зцілень. Один хлопчик, якого привезли до святого Миколая на поклоніння рідні, позбувся ляку. А в бабусі, яка роками мала скоцюрблені пальці на руках, вони випрямилися.
Хоч дехто радив родині робити на диві бізнес. Та навіть чути про таке Рокицькі не хотіли.
Вони передали святиню в жіночий монастир у селищі Млинів – Свято-Вознесенський скит. Часто на службу Божу сюди приїжджала і Марія.
Була і минулої неділі – її привезли геть слабку на візочку, аби могла послухати слово Боже. Востаннє посповідалася і причастилася. Й за два дні віддала Богу душу. Останній подих зробила на руках свого чоловіка.
У труну Марії вклали образочок святого Миколая – небесного заступника, через якого Господь показав у Гнатівці свою присутність. Хай спочиває з Богом.
Вічна їй пам’ять.
Радіо Трек: НОВИНИ
