Чи відлучать від церкви: тему жінок у храмі в штанах порушили у Рівненській єпархії УПЦ МП
Благочестивим бабусям на замітку
Прессекретар Рівненської єпархії УПЦ МП, архімандрит Герман (Кулакевич) відповів на питання про те, чи можна жінкам приходити у церкву в штанах:
– Якщо ви чекаєте, що я зараз мегаавторитетно дозволю приходити в штанах у храм, то не чекайте цього (сміється).
Жарти жартами, але почнімо, як кажуть, спочатку. Насамперед, "анафема" (відлучення від церкви, прокляття) на цей предмет гардеробу не є каноном Православної віри. Це, швидше, норма етикету.
Але, приміром, у часи апостольські у штанах не ходив ніхто в силу того, що це було просто непристойно.
Туніка відрізняла, скажімо, візантійця від язичника-кочівника у прототипі штанів – смужках шкіри, якими обмотували ноги. А язичника не пускали в храм.
На початку ХХ століття цей предмет гардеробу прижився і в жіночих шафах. У Второзаконні сказано: «На жінці не повинно бути одягу чоловічого, і чоловік хай не одягає жіночого вбрання, бо гидкий перед Господом Богом твоїм кожен, хто робить це». Тобто ми бачимо сувору заборону на носіння одягу, що традиційно належить іншій статі.
Але тут ідеться швидше про саме позиціювання людини, яка через певні предмети одягу демонструє свою стать.
Мені складно судити, наскільки зручна річ для жінки спідниця чи штани, вам видніше. Думаю тільки, що
йдучи в храм, можна вбратися так, щоб одяг не давав приводу ні вам, ні іншим відволікатися від молитви.
Хочу також у цьому контексті згадати про інше. Часто у храмах можна побачити дівчат чи жінок у штанах, які, очевидно, зайшли сюди уперше. Можливо, ця людина вперше відкриває для себе Бога і Церкву. Наше завдання – не злякати її своїми нотаціями на тему зовнішнього вигляду, не відвернути її від храму і від Того, Хто там перебуває.
Я читав про випадок із практики єпископа Віденського і Австрійського Іларіона.
До нього у храмі підійшла розгублена дівчина в штанах, якій уже встигли «благочестиві» бабусі начитати лекцій, і почала, ледь не плачучи, просити пробачення, мовляв, простіть, батюшка, що я в штанах, я ж не знала і т. д.
Щоб втішити і заспокоїти дівчинку, владика Іларіон, священник на той час, пожартував: «Я вас трошки підбадьорю – я теж прийшов у штанах».
Зрештою, спідниця до п’ят, хустка до брів чи, як писав диякон Андрій Кураєв, «благочестивий жах у очах і короткі міжхрамові перебіжки вулицями міста» — це не головний шлях до спасіння душі.
Не треба видавати спідницю за головний віроповчальний атрибут, але й не треба забувати про те, що жінка – це Жінка. Як говорила одна, світлої пам’яті, монахиня,
вдягатися треба так, щоб коли раптом тобі треба було би постати перед очима Матінки Божої, тобі не було б соромно.
Це стосується і чоловіків, і жінок.
За інформацією Рівненської єпархії УПЦ
Радіо Трек: НОВИНИ
