Деякі овочі доводилось підіймати трьом людям. Гіганти виросли на городах Рівненщини (3 ФОТО)
Аграрії просто плачуть (с)
Мешканці Рівненської області розповідають про свої городні рекорди журналістам видання «Голос України». Ось три історії людей далеких від аграрної справи.
Ольга Козловська із Сарн усе життя працювала економістом, але садівництво та городництво завжди були для неї заняттям до душі. Ось що розповіла:
— Я вирощую всю городину, яку тільки можливо, і майже весь рік. Моя сім’я із задоволенням ласує свіжим салатом, руколою, шпинатом та іншою зеленню з ранньої весни до пізньої осені (саджаю в декілька етапів). Також полюбляємо кукурудзу, яка теж росте до пізньої осені.
Вирощувати все своє навчили мене батьки.
На кожному дереві у нас було по декілька сортів яблук чи груш. А секрет один — гарно доглядати за городиною та садком з весни до осені.
Я за чистий урожай, тому відходів городництва та садівництва не палимо і не викидаємо. Всі відходи йдуть на компост і через два роки стають чудовим натуральним добривом для рослин.
Цей рік — урожайний. Вродило все: від зелені до картоплі. Перець виріс завдовжки 17—18 см і вагою 300—400 грамів. Дуже гарний урожай слив, яблук, із задоволенням ласували своїми персиками, черешнями та виноградом. Плодами, яких вдосталь, радо ділюся з сусідами та друзями.
Також полюбляємо смачні гарбузи та їх насіння. Цьогоріч у нас виріс гарбуз окружністю 2 м 10 см і діаметром 70 см (на знімку). Підняти його ми змогли лише втрьох, розповіла Ольга Козловська.
Про величезний буряк, який виріс у селі Кричильськ Сарненського району, повідала Оксана Мірошниченко:
— У нас велика родина, тримаємо багато худоби. Тому мої батьки Валентин Михайлович та Ольга Павлівна вже давно вирощують різноманітну городину: картоплю, кукурудзу, буряки — і червоні, й кормові, моркву, капусту, цибулю та інше.
Здебільшого споживаємо все своє з городу, овочів не купуємо, а іноді навіть продаємо. Як потрібно працювати на городі, що та коли висаджувати, моїх батьків вчили їхні, тобто мої дідусі та бабусі. Вони казали, що з ранньої весни земля любить труд. Якихось особливих секретів у нас немає.
Але мій тато вважає: «Головне — до землі йти з хорошим настроєм».
Цьогоріч ранньою весною, коли ми посіяли буряки, здавалося, що вони зовсім не вродять. Зійшли не всі й поросли дуже рідко. Але батьки вирішили залишити: мовляв, що виросте, те й буде.
Буряк не переорали, разів чотири літом сапали, доглядали.
Він сидів у землі аж пів року: з квітня до кінця вересня, навіть початку жовтня. І ось який виріс (на знімку)!
Буряк — кормовий, тому піде на споживання домашнім тваринам. Ми тримаємо коня і корову.
Загалом цей рік можна назвати врожайним, хоча й не було багато дощів. Добре виросли цибуля, капуста, картоплі багато зібрали й, звичайно, буряків.
Альона Кристинська проживає в Ремчицях Сарненського району, де працює в сільській школі. Але, крім роботи, ще знаходить час на догляд за власним городом.
— Сіяти та вирощувати городину мене привчила ще з дитинства мама.
У народні прикмети ми особливо не віримо, бо, як казала моя бабуся, у Бога всі дні однакові.
Головне — гарно удобрити поле. Крім того, все залежить від врожайності року.
Цей рік у нас був, дяка Богу, врожайний.
Ось і виросла така величенька морквинка (на знімку).
Поки що ми її не з’їли — шкода. Хай ще полежить, — розповідає господиня.
Наші новини у Тelegram. Номер Радіо ТРЕК у Viber: 063-73-4-106-4
Радіо Трек: НОВИНИ
