Андрій Лозовий написав зворушливий In Memoriam на згадку про Ігоря Єремеєва з Рівненщини (ФОТО)
Який помер 5 років тому
Ігор Єремеєв – видатна постать. Дуже шкода, що він максимально проявив себе на Волині, у Луцьку, хоча територіально був родом із Рівненщини, і саме тут – у Рівному – пройшли його студентські роки.
Люди, які знали його в ті роки згадують про надзвичайного енергійного та заповзятого хлопця, якого просто тягнуло започаткувати якусь справу.
І він її започаткував – тут, на Рівненщині (підприємство «Континіум» було засноване в його рідному селі Острожець на Млинівщині), але розвинув він свою справу вже на Волині, й далі по всій Україні.
Єремеєв – це була особистітсть. Чоловік, який зробив себе сам і загинув на коні. Дуже сильно про нього написав Андрій Лозовий. Вам може бути цікаво прочитати
Це було настільки безглуздо, що так не буває, але є, а тебе нема, хоча за тебе досі п’ють, як за живого. І не віриться, що вже п'ять років.
Ти був настільки сильний духом, що міг сказати «ні» Януковичу тоді, коли він здавався вічним Лукашенком тижневої давності, і ніхто не розумів, що буде далі, а ти прямо перед носом у диктатора став безплатно заправляти кожну машину, яка їхала на майдан.
Ніхто не розумів, навіщо тобі Верховна Рада, і я теж бачив серветку, на якій ти написав: «я не буду більше балотуватись». На твої п’ятдесят фотографію цієї серветки мали опублікувати, але тобі завжди буде сімнадцять. Одного разу ти вийшов на трибуну – і в усіх були мокрі декотрі місця. Тоді і я зрозумів, навіщо.
Ти вмів жити по-справжньому.
Колись зустрів тебе в економ-класі, здивувався. На другий день випадково дізнався, що ти оплатив чартер пораненому 18 чи 20 лютого менеджеру своєї кампанії і зрозумів, що від тебе не треба дивуватись.
Колись ми по дурості посварились. через одне ху*ло, яке тобі треба було купити як біомасу, а я був молодий і дурний, тому не знав, що нема нічого вічного на землі під сонцем. Затим не спілкувались. Ти підійшов першим, хоча здавалось б мало бути навпаки.
У тебе був козацький гонор, але не було гордині щодо маленької людини.
Ти пам’ятав про рідне село Острожець, куди зрештою і повернувся. Хоча міг на Хайгейт, Пер-лашез або Масличну гору. Ти, в принципі, міг все, але любив людей більше за турбійони.
Ти підійшов, коли я зламав ногу, але мав лінь не лежати вдома, а ходити на роботу. Сталінський ампір давив на мозги велетенськими сходами, а від мозгів болять ноги. Ти учив мене ходити. Вчив мене, як правильно, а як – неправильно.
Пам’ятаю останні слова, які ти мені сказав: «Чувак, ти – крепкий, оклємаєшся».
Коли я дізнався про найбільшу безглуздість у твоєму житті, яка була настільки дурною, що воно взяло і закінчилось, то написав тобі ті самі слова, а ти взяв і не прочитав.
Прочитай на небі, будь ласка.
Сьогодні заїду на якусь з твоїх заправок, куплю там все шампанське і роздам лівим людям, щоб вони теж…, як за живого.
Ти був людиною, схожою на шампанське. З тобою завжди було свято, але любив волинську самогонку.
В село заїду потім. Пробач
Наші новини у Тelegram. Номер у Viber: 063-73-4-106-4
Радіо Трек: НОВИНИ
