«СОНЕЧКО І СМІТНИК»: історія про COVID-19 написана вчора «неподалік» Рівного
(Казочка для дорослих)
Автором цього твору є відомий багатьом у Рівному та на Рівненщині митець і музикант Сергій Зінчук. Дата написання 26.12.2020.
Подаємо далі без змін
СОНЕЧКО І СМІТНИК
(Казочка для дорослих)
Сьогодні було сонячно. Зовсім не надовго сонечко посміхнулося для Ізяславчан.
Сонечко посміхнулося для величезної калюжі, і калюжа посміхнулася у відповідь сонечку. Сонечко зазирнуло в урну для сміття і посміхнулося для поламаної запальнички «Сricket». Запальничка лежала занурившись головою у поліетиленовий пакет «Вишиванка» і тихенько плакала.
«Не плач!» Промовив до запальнички поліетиленовий пакет. «Подивися в гору. Он, бачиш, нам сонечко теж посміхається! Не все так погано! Про нас не забули! Все буде добре!».
«Не бреши!» Відповіла запальничка. «Я стара, і порожня! А ти дірявий, і від тебе смердить, Скоро за нами приїде трактор і нас відвезуть туди звідки ще ніхто не повернувся, або знову зграї голодних собак перекинуть нашу урну».
Поліетиленовий пакет хотів був щось сказати у відповідь, але у цей час на нього налетіла недопита пляшка з під пива. Під час падіння пляшка вдарилася головою об металеву стінку урни, і начавила на поліетиленовий пакет так, що той зашарудів і зник на дні сміття.
«Бумммм!» Невдоволено вигукнула урна. «Дзень» Відповіла пляшка. «І вам добрий дзень» Промовив шматок газети «Зоря над гориння».
«Пішов ти в дупу зі своїм добром!» Розлючено вигукнула пляшка з під пива. Після чого почала пускати бульки і гнівно кричати: «Козел! Повернися я тобі сказала! Навіщо було потрібно мене купувати? Навіщо було потрібно мене відкривати? Навіщо були усі оці поцілунки, ніжні дотики і слова? Я думала що ти мене любиш!»...
«Закрий рот!» Ці слова пролунали в урні для сміття так голосно, що усі її мешканці здригнулися! І здригнулися не лише від гучності голосу, і від різкості сказаних слів, а ще і тому, що ніхто не зміг відразу зрозуміти- хто це сказав. На якусь мить в урні зачаїлася тиша.
Пляшка перестала плакати, запальничка хникати, а поліетиленовий пакет, ховаючись, потягнув на дно, в низ, під сміття, навіть той шматок себе який раніше залишався зовні. «Хто? Хто це говорить? Тихо –тихо, з острахом, запитала «Зоря над гориння».
«Закрийте рот!» Пролунав голос ще раз. «Закрийте рот індивідуальним засобом захисту! Це може бути маска, респіратор, або марлева повязка, і зберігайте соціальну дистанцію».
Страшний голос лунав з самого віддаленого куточка урни, а оскільки сонечко саме сховалося за хмарами, то ніхто з мешканців урни не міг розгледіти того, хто це сказав. «Вибачте, а хто це там говорить?» Промовила запальничка «Сricket».
«Так-так» втрутилася газета «Зоря над гориння!» Скажіть нам хто ви? Хто це там говорить?
«Говорить кабінет міністрів України» Враховуючи темпи розповсюдження коронавірусу в Україні з 6 квітня 2020 року в Україні відповідно до Постанови КМУ № 211 були посилені обмежувальні заходи: не можна буде перебувати в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, в тому числі виготовлених самостійно. А оскільки, наша урна знаходиться на території громадського місця, то всі її мешканці зобов'язані дотримуватися цих вимог».
«Я не буду цього робити» сказала запальничка. «І я не буду» сказала пляшки з під пива, і я, і я -загукали всі мешканці урни.
І навіть використаний презерватив «Contex» який за весь час свого перебування в урні не промовив жодного слова промугикав: «І я не буду» .
А голос з темряви у свою чергу сказав: «Я вам дуже рекомендую це зробити негайно, адже за порушення правил карантину – штраф від 17 тис. грн до 34 тис. грн. А якщо ви порушуєте санітарні правила та норми щодо запобігання інфекційним захворюванням, може бути й кримінальна відповідальність».
«Як це?» Глухо пролунало запитання з під сміття. Певно це заговорив використаний поліетиленовий пакет.
«А так це! Кожен хто не буде виконувати цей закон, потрапить за межі нашої прекрасної урни!» Ці, останні слова, що пролунали з найтемнішого куточку смітника, викликали у мешканців урни особливий ефект: поліетиленовий пакет поліз на дно ще глибше, стара запальничка знову почала тихенько плакати, а в шматка «Зорі над гориння» потемніло в очах.
Запала глибока тиша, яку через якусь мить порушив впевнений, липкуватий голос використаного презерватива: «Друзі!, Українці, побратими! Страшна пандемія, небезпечна корона вірусна інфекція завітала до нашого смітника. Тільки дурень може ігнорувати прості правила захисту від вірусу. І я сподіваюся що ніхто з нас не забув тієї темної ночі, коли зграя голодних чорних собак перекидала смітники на нашій вулиці. Мій поранений бік ще довго буде заживати після зустрічі з їхніми гострими зубами. Це було дуже страшно! А повірте мені, я не якийсь там корок від лимонаду, який нічого в цьому житті не бачив, я бував на таких висотах і занурювався у такі глибини що вам і не снилося. І що? Де тепер мій друг «Durex»? Де усі ті мешканці які жили тут до нас? І зі словами «Береженого маска береже»,«гондом» приліпив до до свого рота фантик від цукерки «Евкаліпт-ментол» фабрики «Roshen».
«Ніколи, чуєте мене, ніколи я не одягну на своє обличчя щось що може закрити моє обличчя!!!» Вигукнула поламана запальничка «Крікет» «Моє обличчя - це моя індивідуальність, моя душа…
Запальничка була налаштована відстоювати свої урно-конституційні права ще довго, але саме у цей момент в урну заскочила величезна, чоловіча брудна рука.
Рука вихопила недопиту пляшку пива, і виливши холодне смердюче наповнення пляшки на голови мешкаціків смітника, зникла у невідомому напрямку.
У цей час над Ізяславом якраз нависла велика темна хмара з якої линув холодний грудневий дощ з мокрим снігом.
Всім стало страшно так, що навіть скручений у трубочку журнал «Сторожевая башня» здригнувся, а білий хрест на обличчі використаного презервативу «Contex» почав сяяти немов німб над головами святих.
Кожен мешканець смітника намагався якомога глибше занурити свою голову під сміття, «хреститися» і ховати свої обличчя хто за чим.
«От бачите» Сказав голос з темряви «Хто з вас ще, не вірить у коронавірусс, після всього що відбулося з недопитою пляшкою».
«Вірим, вірим!» Закричав «гондом» І щосили за тягнув:
Поріділо козацтво від втоми і ран,
Гей - з чобіт позбивайте пилюку
І встає з небуття кошовий отаман
Із кресала запалює люльку,
А за ним піднімаються воїни скрізь,
Бо завчили козацьку науку -
Ой напаснику лютий ти не лізь, ти не лізь
Під козацьку розмашисту руку.....
Використаний презерватив співав пісню так голосно що жоден мешканець урни не почув як підїхав трактор…
Сьогодні було сонячно. Зовсім ненадовго сонечко посміхнулося для Ізяславчан. Сонечко посміхнулося для величезної калюжі, і калюжа посміхнулася у відповідь сонечку.
Сонечко зазирнуло в урну для сміття і посміхнулося для єдиного мешканця урни, зморщеного агітаційного листка який прилип на засохлі шмарклі в самісінькому куточку смітника.
У цей час на краєчок смітника, сів горобчик. «Чого без маски?» З гнівом пробурчав агітаційний листок. Але горобчик його не почув. Горобчик цвірінькнув, і полетів у небо, до сонечка, яке посміхалося.
С. Зінчук м.Ізяслав 26.12.2020
[media=211102]
Оригінал оповідання за посиланням нижче:
Наші новини у Тelegram. Номер Радіо ТРЕК у Viber: 063-73-4-106-4Радіо Трек: НОВИНИ
