Чи занесуть корову в Червону книгу і як епідемія посприяла вирощуванню кукурудзи
Чи повезуть нам завтра імпортне молоко та картоплю?
Корова на селі тепер рідкість
З кожним роком поголів’я корів на Рівненщині зменшується. Найбільше – у приватних господарствах. Фермери та великі господарства займаються здебільшого рослинництвом та вирощуванням курей або свиней.
Скоро корову у Червону книгу занесуть! З кожним роком їх в селі все меншає – не хочуть люди корів тримати. Я вже мовчу, скільки хат у селі порожніх стоїть! Молоді їдуть на заробітки, а як повертаються, винаймають житло у Рівному, там і працюють. Навіть ті, хто залишився в селі, хоч і нівроку молодиці, не хочуть клопоту з коровою, - поділився колишній сільський голова Невіркова Корецького району Василь Рокитенець.
Те ж саме – і в інших селах. Та чи загрожує це нестачею молока або молокопродуктів потенційному споживачеві, чи не почнуть везти до нас польське чи інше імпортне молоко?
Тепер до селян, які мають корів, охочі придбати молоко, сир, сметану записуються в чергу і беруть у визначені дні. Заготівельникам, які приймають молоко за дуже низькою ціною, здають усе менше. Декотрі тримають кількох корів і з того живуть, самостійно реалізуючи свій продукт. Праця тяжка, але хто на цій справі знається, має постійних клієнтів і непогано заробляє.
Пані Ірина з Костополя упродовж кількох років купує молочне у пані Лєни, яка привозить його з села. Жінка тримає кількох корів і навіть доїть їх вручну. Доїльний апарат має, але поки ним не користується, бо корови звикли до ручного доїння. Її продукт до базару доходить хіба влітку, коли молока більшає. Зазвичай вони з чоловіком у визначені дні раненько привозять продукт у місто уже за списком й швидко розпродують. Усе у них завжди якісне і смачне.
Цей приклад – радше виняток. Утримання корови у приватному господарстві в селі відходить у минуле, охочих тримати корову для власних потреб стає усе менше. Поголів’я насправді щороку зменшується, бо утримувати та годувати худобу важко, а ціни на молоко у заготівельників низькі – 6 гривень за літр. Молокопереробні підприємства щораз менше закуповують молока у людей через надто високе бактеріальне забруднення, - каже начальник управління агропромислового розвитку Рівненської облдержадміністрації Надія Переходько.
В інших країнах такого уже давно немає. Держава дешевими позиками заохочує тримати по кілька корів й створювати сімейні фермерські господарства, аби вони могли придбати техніку та холодильне обладнання, щоб їхнє молоко відповідало вимогам переробних підприємств.
Тим, хто має від 5 до 50 корів й реєструється як сімейне фермерське господарство, наша держава тепер дає відшкодування за кожну корову у розмірі 5000 гривень на рік. А хто має три і більше корів, виділяємо з бюджету кошти на часткове відшкодування вартості доїльного апарату. Так невеликі господарства прийдуть на заміну особистим та крупним. Майбутнє – саме за такими господарствами. Зараз у нашій області їх 25. Загалом на Рівненщині не бракує виробників молока та м’яса. Більше того, вони шукають нові ринки збуту й можливості експортувати свою продукцію, - каже Надія Переходько.
Пандемія дала кукурудзі хорошу ціну
Утім, рівненські фермери спеціалізуються не на молочному скотарстві, а на вирощуванні овочів, кукурудзи, сої та ріпаку. Неврожай усіх культур через посуху на півдні Україні посприяв пожвавленню у північних областях та на Рівненщині, зокрема. Цьогоріч є і попит, і ціна. Особливо на кукурудзу:
через епідемію коронавірусу різко зросло споживання спирту для виробництва антисептиків, відтак збільшився попит на кукурудзу, з якої виробляють спирт.
Цьогорічна ціна на кукурудзу у світі побила усі рекорди і становить нині близько 7 тисяч гривень за тонну. Так Україна може вийти в лідери з вирощування кукурудзи. Ця культура у нас росте добре, в обробітку легша за інші, за врожайністю та ціною загалом вигідна, - каже голова Асоціації фермерів Рівненщини Андрій Кузьмич.
І великі, й невеликі господарства області, окрім кукурудзи, сіють також сою, ріпак, соняшник та пшеницю. Пшеницю – переважно у південних районах області.
Є господарства, що спеціалізуються лише на вирощуванні овочів. На висаджуванні розсади та збиранні врожаю багато ручної роботи, на сезон наймають селян. Декотрі заробляють по 400-500 гривень на день, тож на польські поля працювати не їдуть.
У північних районах, де колись вирощували льон, тепер про нього забули. Поля почали заростати лісом, в яких люди вже звикли збирати гриби. Але тепер вони знову розорані й засіяні соняшником.
На Поліссі грунти не такі родючі, як на півдні, але у поляків вони ще бідніші, проте вони мають хороші врожаї. До того ж, Поліссю не загрожує посуха, тому перспектива у нас є. Та працювати фермерам зараз дуже непросто. Аби держава більше сприяла фермерству, розвиток був би, і врожаї були б хоча б такі, як у Польщі, - вважає Андрій Кузьмич.
І навіть за цих умов на Рівненщині є навіть фермерські династії, які продовжують справу від батька і діда. Андрій Кузьмич з гордістю показує подяку на Facebook Рівненської обласної клінічної лікарні директору фермерського господарства "Влада" Олександрові Романчуку за спонсорську допомогу у забезпеченні овочами. Разом з дружиною вони створили фермерське господарство і вже 20 років вирощують овочі. Син, як і батько, агроном.
Це хороший приклад. Є й інші, коли після смерті батька діти фермерством займатися не хочуть і ліквідують господарство. Нашим фермерам насправді дуже потрібна підтримка держави, - вважає Андрій Кузьмич.
За даними Українського Клубу Аграрного Бізнесу, за 11 місяців 2020 року імпорт агропродукції в Україну зріс за всіма категоріями. Закупівлі продукції тваринництва зросли майже на 20%, удвічі зріс імпорт сирів - до $94 млн. У цьому році зріс також імпорт картоплі – на 43%, а ще більше – помідорів, на 73%.
То чи й справді не повезуть завтра до нас ще більше молока, сиру, картоплі, помідорів та усього іншого, що можна виростити й на нашій землі?
Наші новини у Тelegram. Номер Радіо ТРЕК у Viber: 063-73-4-106-4
Радіо Трек: НОВИНИ
