Чоловік, багато чим подібний на Романа Стасюка, став переможцем Книги року ВВС-2020 (ФОТО/ВІДЕО)
Його роман «Юпак» вже викликав справжній фурор. Він написаний… суржиком
[media=211042]
Так, заголовок дещо маніпулятивний, але визнаймо: відомий рівненський політик Роман Стасюк та автор нашумілого роману «Юпак» Сергій Сергійович SAIGON – дійсно подібні.
По-перше, тому, що вони – неординарні. По-друге, тому, що вони обидва східняки: Стасюк з Вінниччини, Сайгон (його справжнє прізвище Лещенко) з-під Дніпра.
По-третє, вони реально чимось невловимо схожі візуально та в манері поводитися і говорити.
Хоча у Сайгона явно більше русизмів, і взагалі цей чоловік спочатку викликає у вас враження чогось дивного, неоковирного.
«Як міг такий майже «селюк» – перемогти в мега-престижному конкурсі Книга року ВВС-2020»?
Але він переміг, і якщо Ви подивитеся інтерв’ю з ним, то зрозумієте, чому.
Це не просто реальний ветеран війни на Сході з вищою політологічною освітою і капітальною ерудицією.
Це справжній самородок.
Більше того.
Десь з 12-ої хвилини SAIGON викладає стисло і комплексно – ідеальний рецепт:
Як треба писати Історію (Story), як треба виписувати Героя і складати на нього Досьє.
Ці 5 хвилин його пояснень можуть реально врятувати вашу кар’єру як майбутнього письменника.
Усе це розповідається суржиком. Iнтерв’ю недовге, але Ви, найпевніше, будете вражені – тим, що почуєте:
Натисніть плей для перегляду
Тим часом українські інтелектуали та експерти ведуть запеклі дискусії.
Ось один із таких дописів – вже як відгук на саме інтерв’ю Сергія Сергійовича Сайгона.
ВИРОК УКРАЇНСЬКОМУ ГУМАНІТАРНОМУ ГЕТТО
В цьому інтерв'ю прекрасно все: тожсамість автора, його вигляд, його мова, його геніальні афоризми на кшталт:
«Я бачив прекрасних пацанів, в Мар'їнкє, в окопах, сараях, халабудах, з вищими образованіями, с отсутсвующімі образованіями, я бачив людей, які повернулися з-за кордону, і не один із них не міг мені назвати якусь книжку із сучасної української літератури, яка проізвела на нього враження».
Це те, про що я весь час говорю. Українське гуманітарне гетто не знає справжньої України.
Усі Забужки, Андруховичі та Малковичі, які намагаються монополізували право визначати канон українськості і претендують на право нав'язувати цей канон іншим, вигадали Україну, якої насправді не існує.
А Сергій Сайгон її не вигадав, а описав. І на відміну від них, має моральне право говорити про неї. Бо поки усі названі та багато інших персонажів «воювали» за неньку в європейських салонах та у вітчизняних кав'ярнях, цей хлоп воював за неї у степах Донбаса.
Низький уклін та щира дяка журі BBC, які ризикнули вийти з гетто Укрсучліту і провітрити затхлу комірчину сучасної «канонічної» української літератури. Яка безумовно має право на існування, але як одна з течій, а не як канон та взірець.
Валерій Маркус, тепер от Сергій Сайгон – це ті, хто насмілився сказати метрам, що вони королі лише в межах українського гуманітарного гетто.
А за межами цього гетто лежить широкий і яскравий український світ.
Всім, хто не боїться зустрітись з цією справжньою Україною, яка говорить на суржику, воювала на Сході, яка припинила комплексувати на повчання «класиків», які воліли любили неньку не у шанцях Донбасу, а у львівських кнайпх та київських кав'ярнях, обов'язково подивіться і почитайте.
Аби переконатись, що нація – це не нарація, яку вигадали університетські інтелектуали, це бруд, піт, кров і болото під ногами, з якого виростає дивний феномен політичної спільноти.
Редакція залишає за собою право не поділяти позиції, думки та погляди авторів, чиї тексти публікуються в рамках проєкту «Свобода Слова»
Радіо Трек: НОВИНИ
