Мій тато став Янголом, або що писали українські діти в останніх SMS до татусів, які загинули (ФОТО)
Слів «Я тебе люблю, тату» ніколи не буде забагато
18-го червня Україна відзначатиме День батька. Для щонайменше 5000 українських дітей це буде перше свято без тата. Саме така кількість дітей під опікою БФ «Діти Героїв», який піклується про сиріт та напівсиріт війни.
Більшість підопічних важко переживають кожне свято, адже ці події відбуваються зовсім не так, як раніше. День батька – найскладніший серед усіх. Особливо зважаючи на болючу статистику – 87% дітей, які перебувають під опікою фонду, втратили саме тата.
Незважаючи на біль втрати, дітям надзвичайно важливо, щоб їхніх татусів пам’ятали та знали, яку ціну вони заплатили за нашу спільну свободу.
Подаємо нижче короткі історії та скріншоти останніх SMS від кількох підопічних, аби ще раз нагадати, що слів «Я тебе люблю, тату» ніколи не буде забагато.
Рома
Ромі 12. Його тато Олександр з 24-го лютого 2022 року став добровольцем. Всі чотири місяці після останньої зустрічі з батьком Роману постійно снилася кошмари про смерть батька.
Після поховань Рома поділився з мамою, що втомився кожну ніч плакати і подумки його хоронити:
Маша
Руслан та Оксана хотіли спокійного сімейного життя. У них народилася донечка Маша.
Все було чудово, аж поки не почалась війна в 2014 році. Руслан пішов воювати в АТО. І ось, замість вечірніх обіймів, розмов та прогулянок – сім’я почала отримувати повідомлення «+», яке означало, що у тата все добре. Але…
Настав день, коли смерть прийшла і за ним: Руслан загинув, виконуючи бойове завдання
Ліза та Данієль
Коли почалась війна, мама з Лізою та Данієлем облаштували підвальне приміщення, запаслися водою та їжею і проживали там два тижні, допоки не прорвало трубу з гарячою водою. Родина дивом врятувалась від опіків.
Батька відправили в Бучу, а згодом до Запорізької області, де він, на жаль, і загинув разом з вісьмома своїми побратимами, серед яких був також і хрещений Лізи.
Після звістки про це Даня замкнувся в собі та заборонив будь-кому з родини говорити хоч щось про батька взагалі.
Ліза ще й досі пише повідомлення батьку на мобільний телефон та майже щодня перечитує їх. А зараз ще і роздрукувала на випадок, якщо щось станеться з телефоном.
Олександра
Сергій не дожив чотири дні до 14-ї річниці шлюбу та 10 днів до свого дня народження. Тепер йому назавжди 35. Він пішов у прикордонні війська в 2015, потім в десантні, а тоді - у розвідку. Був мужнім, справедливим, чуйним та добрим.
Хотів щоб ми жили в мирній Україні. Неодноразово був нагороджений, мав статус ветерана війни.
Позивний Сергія був Бора, зараз син носить жетон на шиї з татовим позивним, а Олександра – каблучку, яку він встиг востаннє їй подарувати.
Радіо Трек: НОВИНИ
