Звернення Вакарчука до Порошенка прибирають з сайтів, – Стогній
Можливо, Святослав Вакарчук готується до активної політичної діяльності
У суботу, 23 січня Президент Порошенко нагородив Святослава Вакарчука - лідера групи "Океан Ельзи" - орденом Свободи. Під час цього нагородження Вакарчук виступив з промовою (зверненням до Президента), яку багато хто вважає сміливою та резонансною, але дехто - занадто різкою.
Текст Звернення того ж дня сам Вакарчук опублікував у своєму блозі на сайті видання "Новое время". Багато інтернет-ресурсів передрукували це звернення, але сьогодні з'явився поголос, що з деяких сайтів повний текст цього Звернення - зняли.
[media=53310]
Зокрема, відомий журналіст Констянтин Стогній на своїй ФБ-сторінці пише
Со всех рессурсов начинает исчезать "обращение Вакарчука к Порошенко". Я думал, что хоть на Обозе смогу прочесть, но и там его удалили. Это теперь такая новая форма демократии и свободы слова?!
Щоправда, пізніше він написав Пост-скриптум, який вже не є настільки драматичним
П.С. Ссылки снова начинают работать. Уж не знаю по причине поднимающегося резонанса или ввиду "временных технических сложностей".. Но в любом случае - при первых признаках сокрытия властью информации - надо бить тревогу. Помогает!
Редакція "Радіо Трек" знайшла повний текст звернення в інтернеті, власне, в блозі С. Вакарчука, про який ми згадували вище. Подаємо його нижче дослівно:
НАМ ПОТРІБНІ КІБОРГИ В ПОЛІТИЦІ
Сьогодні я був нагороджений орденом Свободи. Орден вручав президент України Петро Порошенко. Користуючись нагодою, я звернувся до нього з такими словами
Шановний пане Президенте!
Дякую за цю нагороду. Для мене честь отримати орден від Держави, яку я завжди вважав, вважаю і буду вважати найріднішою у світі. Так, нагороди – це добре. Але, на жаль, одними нагородами не вирішити завдань, які стоять перед нами. 28 січня ми відзначатимемо річницю бою під Крутами. Що спільного між цими українськими захисинками і тими, хто захищає нашу країну, зі зброєю в руках, на Сході сьогодні? І ті, і інші – Герої. Герої вони тому, що свідомо жертвували найголовнішим, що в них було – своїм життям. Чому агресія ворога захлинулася? Тому, що ці молоді хлопці та й старші чоловіки, готові були вмирати за свою країну. Вони прекрасно розуміли, який вибір роблять. Ніхто з них не аналізував, не прораховував – вони просто жертвували. Тому, вони - Герої.
Ворог, який роз’їдає Україну зсередини – корупція, тотальна несправедливість, невігластво, низький рівень так званої еліти – значно підступніший і небезпечніший, ніж будь-який зовнішній ворог. Щоб перемогти його, теж потрібні герої - герої в українській політиці і владі. На жаль, на сьогоднішній день таких героїв ми не бачимо. Ми бачимо логічні вчинки. Ми бачимо бажання всидіти на двох чи трьох стільцях. Ми бачимо страх: страх втратити посаду, страх втратити добробут, політичний вплив, поставити під удар себе чи свою сім’ю. Ми бачимо часом розумних, але швидше хитрих та цинічних людей, які завжди находять логічне пояснення, чому в Україні все не так – винна війна, ціни на нафту, політичні опоненти, минула влада. Ми чуємо і бачимо це кожен день. Але ми не бачимо подвигів. Не бачимо справжніх жертв. Нам не потрібні політики – звичайні люди. Пам’ятаєте захисників Донецького аеропорту – кіборгів? Нам потрібні кіборги в політиці! Сьогодні країну врятують тільки ті, кому будуть ставити пам’ятники після смерті, а не ті, хто будує собі золоті пам’ятники при житті. Чому наші політичні очільники обирають особисте перед державним, спокій і страх за власне майбутнє міняють на політичні компроміси? Де посаджені злочинці? Де реальна зміна правил гри? Взагалі – де зміни в країні?
Я дуже хотів би завершити словами, що країна чекає змін, але правда в тому, що країна від влади вже нічого не чекає. Люди не вірять владі. Не тому, що влада погана. Тому, що влада така як всі. А сьогодні нам потрібні люди, здатні на подвиги, надлюди. Я розумію, що сьогодні зіпсував комусь настрій на цьому нагородженні. Але я говорю ці слова не з бажання облити когось брудом чи отримати політичні дивіденди. Ні влада, ні політична боротьба мене не цікавлять. Я кажу Вам це тому, що мені не байдуже! Не байдужа Ваша репутація, не байдужа репутація країни та її майбутнє. Це моя країна і мені тут жити. Сприйміть, пане Президенте, ці слова серйозно - вони не направлені персонально проти Вас, в них немає спроби заплямувати Вашу особистість. Ці слова спрямовані до всієї української влади. І це не просто мій приватний голос – це, в прямому сенсі, голос народу України. І сприйміть їх сьогодні, бо завтра вже може бути пізно.
Цей орден буде мені нагадувати, що кожного дня, потрібно робити більше для того, щоб твоя країна була вільною. І нагадуватиме, що я сам ще зробив недостатньо для того, щоб наша країна нарешті стала кращою.
Нагадаємо, що 31 березня 2015р лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука прийняли на навчання в престижний Єльський університет (США) для участі в міжнародній стипендіальній програмі Yale World Fellows 2015. Пізніше набула розголосу заява продюсера Олени Мозгавої про те, що Вакарчук поїхав до США "вчитися на Президента".
Зокрема, вона тоді чказала:
Я думаю, що в осяжному майбутньому він може стати президентом України. Йому не вистачає для цього деяких знань, ось він їх зараз і отримує.
Кажу без частки сарказму, чесно, я б хотіла, щоб Вакарчук пішов у президенти. Він патріотичний, розумний, хитрий, заповзятливий, дипломатичний, не буде з шашкою бігати і в принципових моментах обере принципову позицію. Крім того, він молодий, здоровий.
Мені дуже подобається, що він росте, не зупиняється. Хоча міг би стригти капусту до старості, і все було б чудово. Але він не боїться експериментувати, насамперед з собою. Він розумний. Я дуже люблю розумних людей. А якщо при цьому він ще й порядний, то це - ідеальне поєднання
У суботу, 23 січня, коли Вакарчук вийшов від Президента, його вже чекали камери. Їм він повідомив таке:
Радіо Трек: НОВИНИ
