Цікаві факти про історичні райони Рівного (ФОТО)
А ви знаєте, де селились у Рівному сільські мешканці, скільки цегелень було у місті і яка вулиця сім разів змінювала свою назву?
Видумка
На східній околиці Рівного було село Видумка, яке мало статус села до 1957 року. Територія Видумки простягалась від краю нинішнього автовокзалу до вулиці Граничної, яка була граничною лінією міста, та до сучасної вулиці С. Бандери.
Була й Видумка Друга (сучасний район вулиць Глибокої, Слави, Вротновських). За переказами, назву Видумка мав заїжджий двір, який знаходився при роздоріжжі поруч із кладовищем «Грабник».
Центр села був в районі сучасної школи № 12. Видумка мала два хутори, що знаходились поруч з автотрасою на Київ, - Басівщина і Сосонки. Нині одна із вулиць Рівного має назву Видумка.
Кавказ
Кавказ - таку назву з ХІХ ст. мало північно-східне передмістя Рівного, яке забудовувалось на крутому пагорбі (між сучасними вулицями Кавказькою та Міцкевича). На пагорбі розташовувались єврейське та православне кладовища.
Вулиця Міцкевича мала стару назву Бармацька, бо прямувала до села Бармаки. На розі вулиць Кавказької і Міцкевича до початку 1930-х років був млин.
У міжвоєнний період ХХ ст. на Кавказі мешкали родини різних національностей, переважно це були незаможні містяни. Євреї, яких тут проживало досить багато, були знищені нацистами в роки Другої світової війни.
Золотіїв
Перша писемна згадка про Золотіїв над Устею датована 1511 роком, коли село було в підпорядкуванні Дорогобузького замку князя К. Острозького. У 1583 році перейшло у володіння Степаня, а в кінці ХVІ ст. стало підпорядковуватись м.Рівне.
В ХІХ ст. тут були фільварок, гуральня, крамниця, постоялий будинок. В міжвоєнний період ХХ ст. заможні чехи мали тут свій млин, олійницю, хмелярню.
В Золотієві у 1804 р. народився польський письменник М. Грабовський. Окрасою Золотієва є дерев’яна Свято-Покровська церква з дзвіницею, збудована на кошти поміщика Л. Дворжанського у 1855 році. Нині це один із житлових масивів Рівного.
Басівщина
Басівщина - природне урочище на східній околиці Рівного, з горбистим рельєфом і дубово-грабовим лісом. За часів польської влади у 1921-1939 рр. мало статус колонії, тут була дорожня будка на автошляху до Києва.
За довідником 1947 року, хутір Басівщина відносився до села Видумка, яке увійшло до складу Рівного у 1957 році. Назва походить від с. Басів Кут, бо тут басівкутці мали свої наділи землі.
У 1950-і рр. тут працювала Рівненська початкова школа № 13, вчителем якої був М.І.Кур’яник. У 1982 році в урочищі «Басівщина» на ділянці площею 14 га було розпочате будівництво рівненського зоопарку, територія якого є об’єктом природно-заповідного фонду України.
Дворець
До 1957 р. неподалік роздоріжжя на Басів Кут розташовувалось село Дворець, відоме з актів 1463 р., яке належало князю В.Збаразькому. Назва означає невеличку панську садибу (дворець), яка була неподалік сучасної міської лікарні № 2.
За археологічними розкопками 1962 р. відомо, що тут було давньоруське городище ХІ-ХІІІ ст. У 1933 р. частина села Дворець була включена до складу міста.
До історичного району «Дворець» веде одна із найстаріших вулиць - Дворецька, яка від ХІХ ст. сім разів змінювала свою назву. На цій вулиці з поч. ХХ ст. знаходився єврейський шпиталь, у 1926 р. тут був збудований перший в місті протестантський Будинок молитви.
«Грабник»
Грабовий гай на північно-східній околиці Рівного був закладений у XVIII ст. за часів владування князів Любомирських і був князівською власністю. Цей лісок впродовж багатьох десятиріч був улюбленим місцем відпочинку містян.
Забудовувати передмістя «Грабник» розпочали на початку XX ст., а з 1920-х рр., згідно з розробленим генеральним планом, розпочалось будівництво приватних будинків.
Тут були споруджені розкішні цегляні одно і двоповерхові будинки з усіма комунікаційними зручностями у стилі модерн, власниками яких були переважно люди із місцевої знаті, польські осадники.
До початку Другої світової війни на Грабнику було 30 нових вулиць. Старовинне кладовище «Грабник» було засноване в першій пол. XIX ст.
Цегельня
Виробництво цегли з місцевої сировини – одна із найдавніших промислових галузей Рівного. На початку ХХ ст. передмістя «Цегельня» було одним із найзанедбаніших передмість Рівного, в якому проживав робочий люд.
В 1930-х рр. основними роботодавцями були брати Райц, котрі володіли цегельнею «Wołyń», та Мілітан, яким належав невеличкий цегельний завод «Сewa». Парова цегельня Зайвеля Милятина була одним з найбільших підприємств Рівного.
Згодом тут також стали випалювати вапно. В міжвоєнний період тут був споруджений сиротинець «Цегельня» для дітей. В 1939 р. в місті працювало 5 цегелень.
Ринкове Середмістя
З отриманням Рівним магдебурзького права тут почала активно розвиватись торгівля. Відтак в центрі міста з часом сформувалася Ринкова площа з ратушею.
Ринкова площа в Рівному досить нетипова: вона зорієнтована вздовж вул. Пересопницької. Саме тут була колись площа Старий Ринок (Брама). Кутом до неї прилягала площа Гандльова (Торгівельна). Таку ж назву мала теперішня вулиця Базарна.
Типова ринкова забудова давнього Рівного частково збереглася по вул. Базарній. Вже в радянський час ринок змістився дещо північніше.
Воля
«Передмістя Воля» - таку назву в давнину мала лівобережна частина Рівного, що розкинулась між сучасними вулицями Хмільною, Дорошенка, Дубенською.
Тут селились новоприбулі люди із сільської округи, які за наділ землі певний час не платили земельних податків. Пільги їх жителів закріплювалися і в юридичних документах.
За планом 1785 року на «Волі» налічувалось 50 дворів, була церква, каплиця, католицьке кладовище, магазини. Поступово сільське населення включалось у міське життя, відповідно змінювався рід їхніх занять, колишні селяни ставали ремісниками.
За матеріалами history.rv.ua
Радіо Трек: НОВИНИ
