Єдиний – реальний – спосіб вийти на кордони України 1991 року (ФОТО/ВІДЕО)
Сподобається не всім (АК)
Існує анекдот про два способи вирішити якусь нереально складну задачу.
Перший спосіб: ми усвідомлюємо складність ситуації, концентруємо всі зусилля і зрештою робимо те, що потрібно.
Другий – більш реалістичний. Він полягає в тому, що
Хмари розійдуться. З неба з’явиться Бог чи його Архангел і зробить все замість нас.
Звідси й гасло яке приписують Че Ґеварі: «Будьте – реалістами: надіймося на Чудо!».
Так чи інакше, але ми з вами зараз у ситуації, коли всім, хто навіть упирається, стає зрозумілими:
США НЕ ХОЧУТЬ НАШОЇ ПЕРЕМОГИ
Не хочуть, щоб Україна вийшла на кордони 1991 року та завдала Росії й Путіну поразки на полі бою.
Головне для США – було і є, щоб Росія не вступала у союз із Китаєм. Це давня стратегічна лінія Америки, і, якщо для цього треба пожертвувати Україною, то США – готові пожертвувати Україною.
І якщо на словах це не декларується відкрито, то лише тому, що на словах таке – не декларується відкрито.
«Понімать надо», - як говорилося в якомусь радянському кіно.
БІЛЬШЕ ТОГО
Усупереч закидам адміністрації Зеленського, треба розуміти, що якби Україна за ці півтора року якимось дивом налагодила випуск власної зброї, то...
То США зробили б все, аби припинити і без того - недостатні поставки своїх застарілих зразків озброєння, аби – «неслухняна Україна», яка здумала їх обманути, таки НЕ отримала перемоги над Росією.
ТОБТО
В цій війні ми б’ємося не просто з Росією, а, фактично, з росією і США. Крім того, з боку десь ходить Туреччина, яка тільки і чекає, як би то захопити собі Крим.
Тому, будуючи плани військових операцій, керівництву України доводиться говорити одне, думати собі друге, робити щось третє, аби заплутати всіх своїх опонентів і хоч якось викрутити ситуацію на свою користь.
Ситуацію, яка стає для нас дедалі гіршою в силу багатьох причин.
ДЕ Ж ВИХІД?
Вихід полягає лише в тому, аби запропонувати США, Росії та Світу такий варіант вирішення протистояння в Україні, який би задовольнив і Путіна, і Байдена і нас. Давши при цьому Україні хоч якісь гарантії більш-менш тривалого миру – на перспективу.
Варіантів – крім якогось Чуда – проглядається два. Точніше – три:
Перший – піти на переговори з Москвою, зафіксувати втрачені території.
Тими ж територіями, які залишаються під нашим контролем, вступити до НАТО.
Варіант не дуже надійний, бо нас навряд чи візьмуть до НАТО (хоч і обіцяли) й до того ж Україна при таких комбінаціях все одно буде залишатися яблуком роздору для РФ і немає жодних гарантій, що НАТО таки захоче колись битися за Україну з РФ.
Другий:
- Ми відмовляємося від вступу до НАТО і заявляємо «Нейтральний статус»
- Україна дає воду в Крим
- Ми погоджуємося прийняти Донбас до складу України як автономний регіон із розширеними повноваженнями
- Крим, при цьому, стає територією «подвійного підпорядкування»: низка інфраструктурних, соціальних та військових об’єктів на півострові переходить під контроль України. Зокрема, бухта «Балаклава», військові летовища тощо. Окремо застерігаються права кримськотатарського народу та українського середовища.
- На території Криму та Донбасу реалізуються проєкти вільних економічних зон із залученням міжнародного капіталу
- Для відновлення руйнувань, завданих Україні, створюється міжнародний фонд у розмірі 600 мільярдів доларів, з яких 300 мільярдів забезпечує РФ
- Для забезпечення надійного Нейтрального статусу Україні передаються в належній кількості відповідні зразки військової техніки та технології необхідні для їх обслуговування. Точний перелік усього необхідного визначив би Генштаб, але очевидно, що мало б ітися про не менш як 100 установок Patriot, 200 – MLRS HIMARS, не менше 300 літаків F-20 та F-16 тощо – з усім необхідним технічним забезпеченням та боєприпасами.
- Україна взамін буде готова прописати Нейтральний статус у Конституції, рівно ж як і відмову застосовувати у зовнішній політиці – силу.
- На додачу Україна – як знак доброї волі – може надати статус «офіційних мов» російській та англійській, застерігши за українською статус Мови Республіки та Державної мови.
Невідомо, чи український народ готовий буде погодитися з такими мирними ініціативами, але однозначно, що вони, якби були публічно заявлені, то дуже б здивували багатьох і привернули б увагу – всіх.
Третій варіант
Він виглядає найбільш – реалістичним: ми просто продовжуємо битися і сподіватися, що Бог таки явить нам милість і допоможе здолати РФ.
У цьому випадку нам необхідна – загальна мобілізація в Україні – всього: населення, економіки, ресурсів; об’єднання всіх управлінських кадрів та кращих сил, аби не зважаючи ні на що та усупереч усьому, знову явили світові Чудо.
Як це було у березні 2022-го.
Коли серед нас тут не було «ні елліна, ні іудея»; коли нікого не цікавило – хто якою мовою розмовляє і хто до якої Церкви ходить.
Коли між нами панувала Любов і Гідність та істинне «братолюбіє», про яке писав Шевченко.
Пригадайте, як з нами був тоді Бог,
І як нам усміхалася тоді – Перемога.
Слава Україні!
Радіо Трек: НОВИНИ
