Грошей на кафе чи ресторан не залишається,- як українці прикрашають своє життя за кордоном
І чи дійсно на соціальні виплати там можна прожити?
Безкоштовні житло, проїзд, харчування, навчання, та ще й грошову допомогу надають. Приблизно так уявляють собі життя мігрантів в Європі українці, що залишилися в Україні, начитавшись дописів співгромадян з різних країн.
Можливо, у перші місяці повномасштабного вторгнення такі уявлення подекуди були близькі до істини, проте зараз вони взагалі нічого спільного з реальністю не мають. Той же безкоштовний проїзд у деяких країнах скасували за кілька місяців після припливу великої кількості українських біженців.
Фокус руйнує міфи щодо життя у Європі.
Зазвичай українцям у Європі пропонують просту некваліфіковану роботу з досить низькою зарплатою, бо без досконалого знання місцевої мови та підтвердженої кваліфікації важко розраховувати на більше.
Українці часто прикрашають своє життя в еміграції та викладають фото ресторанів. Хоча насправді грошей на кафе чи ресторан не залишається, - йдеться у матеріалі видання.
Мешканка Запоріжжя, яка виїхала в Естонію навесні 2022 року, розповіла:
Я півроку мешкала з донькою в Естонії, а моя подруга зі своєю донькою – в Австрії. Усі пів року наші розмови зводилися до того, хто які виплати отримує. Я розповідала, що нам соцслужба повністю компенсує оплату житла, а допомога на двох становить 440 євро. Плюс мені сплатили 4-місячні курси косметологів і я вже навіть почала трохи підробляти.
Подруга щоразу казала, що це копійки, і переконувала мене переїхати до Відня. Говорила, що в Австрії допомога вдвічі більша, та ще їй якраз виплатили 500 євро Klimabonus. Зрештою рік назад я вирішила переїхати до Відня.
Весь цей рік Марина з донькою живе в гуртожитку на околиці Відня і вважає, що їй дуже пощастило. Про окрему квартиру у Відні навіть не йдеться – це дуже дорого та проблематично. Її житло соціальне, вона за нього нічого не платить, але все одно жити у Австрії матеріально набагато складніше, ніж в Естонії.
Продукти в супермаркетах у півтора рази дорожче, ніж в Естонії, а виплати виявилися більшими не вдвічі, як казала подруга, а всього на 30 євро.
Медицина в ЄС
Сергій, що мешкає у Більбао (Іспанія), каже, що перше враження від медицини в цій країні дуже приємне: державні лікарні виглядають сучасно, в екстрених випадках надають медичну допомогу день у день. Проте, щоб потрапити до фахівця типу невролога, доведеться чекати місяцями.
Дарина з Амстердаму погоджується: зовні все дійсно виглядає дуже класно, але тільки якщо не стикатися з місцевою медициною.
Я була декілька днів у Києві та зламала руку, — розповідає дівчина. — Мені наклали гіпс і сказали прийти на огляд через тиждень. Але за тиждень я вже була в Амстердамі, звернулася до свого сімейного лікаря і почула, що мене можуть записати на прийом через три місяці.
Насилу вдалося записатися через три тижні, мені зробили рентген, але сказали, що то все марно. «Динаміка погана, але ми нічого робити не будемо. Через деякий час все «саме загоїться» — сказав лікар».
Взагалі «саме загоїться», «саме виправиться» і «саме вилікується» — це девіз європейських лікарів.
Зуби не лікують – їх рвуть та ставлять імпланти. Сімейний лікар направлення на лікування практично не дає. Швидку можна викликати, тільки якщо дійсно помираєш.
Температура під 40 – відпочиньте та прийміть пігулку, тиск під 200 – просто полежіть. Якщо швидка приїде та виявить, що руки-ноги на місці і теоретично ви на них можете стояти, вліплять платний виклик – 1500 євро.
Напевне, простіше вийти на вулицю та розбити собі голову – тоді швидка приїде, може заодно і з тиском щось зроблять, — додала про Нідерланди Дарина.
Але ж українців голими руками не візьмеш, вони й тут знайшли вихід. Терплять до 18:00, а потім їдуть у відділення екстреної медицини – мовляв, раптово погано стало, а робочий день сімейного лікаря вже закінчився. У такий спосіб дійсно можна отримати огляд та призначення лікаря.
Сфера послуг
Українці звикли вважати, що в Європі споживачів люблять та поважають: про те, що на заході споживач — завжди правий, а продавці та робітники сфери послуг тільки й роблять, що посміхаються, чули, напевне, всі. Але реальність геть інша.
Ірина з Києва, що на деякий час опинилась в Німеччині, каже: купувати в магазинах просто страшно.
Якось у взуттєвому я взяла з вітрини чобіт, після чого до мене підбігла продавець і почала дуже голосно кричати, що це заборонено. Покупок в тому магазині я так і не зробила, — каже Ірина.
У Берліні продавці, касири та інші представники сервісу здаються мені не те, що непривітними, а навіть ворожими, — каже Оксана, що приїхала до Німеччини у квітні 2022-го.
Просто відвертаються та починають розмову з колегою. Часто кажуть, що в них цього товару немає, хоча я бачу, що він лежить на полиці.
Якщо наполягати, товар дасть, знизає плечима та скаже «ну ок». Привітні та доброзичливі хіба що продавці зі сходу — турки, китайці.
У Чорногорії те ж саме: продавець навіть з місця не встане, щоб взяти товар з полиці, - розповідає Олександр, який мешкає у курортному селищі Бечичі.
На майстра з ремонту кондиціонерів, який обслуговує їхній будинок, Олександр чекав три місяці. Причому майже щодня він зустрічав його біля дому, і той обіцяв зайти або ввечері, або завтра з ранку.
Коли ж він зрештою прийшов, Олександр вирішив його провчити і сказав: тепер я тобі три місяці платитиму за роботу. На що той відповів «нема проблем» та просто пішов.
В Нідерландах дуже низька якість послуг за шаленими цінами, каже Дарина. Сантехник приходив 4 чи навіть 5 разів, перш ніж вирішив проблему.
- Мобільний телефон вдалося підключити до оператора з третього разу.
- Щоб зробити банківську картку у місцевому банку та підключити інтернет-банкінг, довелося ходити до банку 4 рази протягом п’яти тижнів.
- При покупці в інтернет-магазині служба доставки два тижні годувала обіцянками «доставка буде сьогодні».
Доставка з інтернет-магазинів – то біль, — погоджується Павло, що мешкає в естонському Тарту. – Це парадокс, але іноді товар з Китаю приходить швидше, ніж зі складу в Естонії. Деталь до ноутбука, яка була в наявності у онлайн магазині Павло чекав 11 днів.
Радіо Трек: НОВИНИ
