Швеція, Хомко та «Такса журналіста» у Рівному (ФОТО)
Блог про любов до безтями
Кажуть, що міський голова Рівного колись виступав на РТБ.
Зайшла мова про тертя з журналістами, які видно в чомусь помилилися, звинувачень довести не могли, але й визнавати власної помилки не хотіли. Зрештою, заговорили про замовні матеріали. Тоді Хомко й сказав наче сакраментальну фразу про те, що в журналістиці Рівного чи не кожен
«Має свою таксу»
Кожен – не кожен, але у Ксенії Юрченк-Погореляк такса є точно.
Подаємо далі її останній блог із наданими нею ж таки – фото:
Собачі історії
Собачники – це така окрема порода людей, які за можливості збиваються в зграї.
Ви безпомилково вирізните собачника із натовпу. У нього завжди є смаколик на дні сумки для бездомного чотирилапика, пара вкрадених з супермаркету рукавичок, щоб прибрати за своїм улюбленцем і кілька потішних історій, пов'язаних із собаками.
Більшість з них - родом з дитинства. Хто з нас не хотів в дитинстві собаку?
Знаю одну собачницю, яка заради свого самоїда Альбуса закінчила музичну школу, тобто довгих 8 років вона пожертвувала виключно заради собаки.
А ви б так змогли?
Ще один собачник гуляє одразу з двома хвостиками. На його очах збили дворове собаченя. І колишній воєнком спершу завіз нещастя до ветеринара, потім оплатив усі дорогі операції з відновлення, потім виходжував в себе вдома. Тепер – гуляє з двома: пекінесом і дворовою Жучкою, яка оселилась в його апартаментах.
Такого б не зробив жоден не собачник.
Один мій знайомий після ДТП возив свого собаку щотижня в сусідню область на лікування. Бо в нас його порекомендували лише усипити.
"І от ти дивишся йому в очі, а він питає – невже ти мене вб’єш?".
І яка тоді різниця – скільки вартує лікування.
Є ненормальні собачниці (нормальність – це така умовність), які тягнуть додому надцяту собаку – лікувати, відгодовувати, прилаштовувати поки, на жаль, наше українське законодавство ніяк не відрегулювало по-людськи собаче питання.
Ось, приміром, в розвинутих країнах сусід може стукнути на Вас у відповідні органи, ґкщо Ви більше п’яти годин не вигулювали свою собаку. А приміром, у Швеції, якщо Ви маєте бажання тримати вдома собаку, але не маєте можливості її відповідно доглядати, то до Ваших послуг собачі дитячі садки:
Вранці – завів, собаку там годують, розважають, вигулюють.
Після роботи забрав. Красота.
До речі, там, у Швеції, собаки вже й не гавкають. З дитинства на них одягають спеціальні нашийники і якщо собака подає голос – її легенько б'ють током. Потім собака виростає і не гавкає вже й без нашийника. Якщо ж на вулиці гавкне де яка собака, то вона явно не шведська.
Жуля з'явилась у нас після того, як мій чоловік сходив на базар за картоплею, а не зміг пройти повз. Я впиралась цілий день! На наступний Орест вмовив «просто піти подивитись».
Коли мені вклали цей тепленький рудий згорточок до рук я зрозуміла, що не зможу без неї жити. Це була спланована акція, але я ні про що не шкодую!
Єдине чого справі шкода, це того, що наші улюбленці живуть загалом значно менше від нас.
Це тому, що ми приходимо в цей світ, щоб навчитись доброті, терпимості та безкорисливій любові. Інколи це потребує часу. А їм не треба того вчитись. Це все їм дано з народження.
І це вам підтвердить будь-який собачник.
А в сусідньому під'їзді, не повірите, вигулюють лисицю!
Але це вже інша історія і колись я про неї теж розкажу.
Радіо Трек: НОВИНИ
