ON-LINE

Саломея з Рівного – муза кращих митців Варшави (16 ФОТО)

субота, 10 березня 2018
Яка сама писала вірші

Кажуть, що її вірші публічно виголошував Юліан Тувім. Для Вітольда Ґомбровича вона була одним із найближчих друзів. Її називали «Київською Суламіфь» та вважали чи не найгарнішою жінкою у Варшаві 30-х років.

Але… Посутньо, вона була з Рівного.

І вчора виповнився 101 рік від дня її народження

Зузанна Поліна Ґінцбурґ (Zuzanna Polina Gincburg) народилася в Києві 9 березня 1917 року в єврейській сім'ї. Через півроку сім'я Ґінцбурґів, втікаючи від революції, перебирається на Волинь до Рівного — до дому Зузанниної бабусі, Клари Зандберґ (Klara Sandberg).

Упродовж найближчих п'яти років Зузанну покидають батьки: спершу батько, амбітний актор, виїжджає до Берліна, потім до Америки, потім мати з новим чоловіком подається до Іспанії.

 

Батька вже більше ніколи не побачить, матір тільки раз. Зузанну, яку вдома всі називають Сана або Санечка, виховає бабуся.

Тут і далі ми цитуємо матеріли сайту «Язык и Лититература»

Рівне – традиція і сучасність

Рівне, яке в міжвоєнний період становило конгломерат національностей, культур і звичаїв, називали найбільш польським і найбільш єврейським містом. Як пише дослідниця творчості Ґінчанки Ізольда Кєц, тут «поруч з євреями мешкали росіяни, українці, татари. І поляки: урядовці, вчителі, військові. Тут бував генерал Андерс...»

Це провінційне місто в міжвоєнний час жило традиціями, але й тягнулося до сучасності: це тут в 30-х роках було організовано Волинський Ярмарок (Targi Wołyńskie) — третій за величиною ярмарок Другої Речі Посполитої, на якому поставали модерністичні павільйони і вітрини.

Дебют у чотирнадцять років

В 1931 році як учениця п'ятого класу Зузанна Ґінцбуржанка (Zuzanna Gincburżanka) дебютує в шкільній газеті віршем «Вакаційна учта» («Uczta wakacyjna»).

Ізольда Кєц вважає, що значний вплив на творчість передчасно дозрілої молодої поетки мали повісті Еви Шельбурґ, котра в тому часі була дружиною директора гімназії ім. Тадеуша Костюшка в Рівному, а також вірші Юліана Тувіма і Болеслава Лесьмяна. Так пише заледве 15-річна поетка у вірші «Прийшло»:

(Прийшло до мене нині дитинство в недосяжність розбрестися)

Були колись шухляди повні бабциних ключів,

заржавілих і блискучих,

грубих і тонких,

можна було насвистувати на них різні пісеньки...

[...]

А потім я знайшла двері до ключів, які погубилися,

бо кожна година життя мала важкий замок,

а кожен день мав свою неохопну складність:

згубилися десь в'язки чарівних ключів,

на яких я насвистувала наївні пісеньки,

маленькі ревні пісні...

Тувім у спідниці

Вже в гімназії пише до Тувіма (потім відвідуватиме його у Варшаві), який стає великим прихильником її таланту. В 1934 році за його намовою бере участь в поетичному конкурсі видання «Wiadomości Literackie» — отримує відзнаку, а її вірш «Граматика» опубліковано у варшавському часописі, що рівнозначне з визнанням поеткою.

Надісланий на конкурс вірш Ґінчанка підписала «Сана», тобто своїм йменням з дитинства. Як пише в статті про неї Ярослав Міколаєвський, Тувім собі потім жартував: «Mens sana in corpore Sana» — кажуть, що такими словами він вітав її в ресторації «Mała Ziemiańska». Коли ж телефонував до неї, то запитував: «Зузанна? Тут один із старців».

Зрозуміло, це була алюзія на біблійну історію з Книги Пророка Даниїла про Сусанну, єврейку з Вавилона

Український поет Євген Маланюк також був у захваті від Зузани

Юзеф Лободовський згадує:

Одного дня познайомився з нею, за посередництвом Тувіма, чудовий український поет Євген Маланюк.

Увійшов до редакції «Польсько-українського бюлетеню» надзвичайно схвильований. «У вас з’явилася, — вигукнув він, — нова, досконала поетка!» Маланюк одразу ж втаємничив Зузанну в свою теорію щодо жінок.

Він вважав, що існують два базові прототипи: Саломея (або Кармен) і Беатріче (або гомерівська Навсикая). Всі інші не рахуються.

Зузанна дуже пройнялася цією теорією, але коли я запитав її, до якого типу можна віднести її саму, не могла вирішити. «Ну, звичайно, — тріумфував я, — адже ні до першого, ні до другого не підходиш! Ця теорія — ще одна мальовнича фанаберія пана Євгена. Можеш пишатися собою, ти справила на нього сильне враження!»

Спогади з Рівного

Та спершу Зузанна причарувала самого Юзефа.

Сталося це ще в Рівному, до підкорення нею варшавського Парнасу.

Ось як Лободовський описує їхнє спілкування, коли він перебував на військовій службі в Рівному.

Про що двадцятичотирирічний поет може розмовляти з прекрасною шістнадцятирічною дівчиною, якій подобаються його вірші? Час від часу знизу долітав невдоволений голос бабусі, яка виховувала Зузанну.

Вона не знала як слід польської мови і розмовляла з онукою виключно російською: «Саночка, кто у тебя?» або «Что ты так долго разговариваешь с этим солдатом?». — «Бабушка, — відповідала зазвичай Зузанна, — мы ведем литературный разговор».

Одного разу стара впіймала мене в коридорі. Підняла до очей пенсне в золотій оправі, зміряла мене критичним поглядом.

Попереджаючи можливий докір, я енергійно запевнив її: «Мадам, я ведь влюблен в Саночку только платонически!»

Бабуся посміхнулася з помітною іронією: «Ишь ты! Нам хорошо известны эти платонические любови!» Сана весело сміялася. В нагороду я отримав подвійну порцію поцілунків.

Але не стільки, скільки хотів. «Смердиш казармою і солдатською юхтою». У Варшаві, де був уже в цивільному і поблизу не було бабусі, все це виглядало трохи інакше.

У літературно-мистецьких колах Варшави  красуня Зузанна мала надзвичайний успіх.

Як відомо, рівень її поезії оцінив Тувім, який залюбки протегував молоді, й перед поеткою відкрилися двері редакцій, вийшла друком книжка «Про кентаврів». В передмові Лободовського натрапляємо на невеличкі замальовки з міжвоєнного навкололітературного життя.

Їх [Ґінчанку й Тувіма, Н. Б.] можна було постійно бачити в «Малій Земянській». (...) Одного вечора якийсь письменник-початківець, добре заливши очі, промовив до Зузанни: «Пані варта ночі!»

Мені це не сподобалося, тож гостро відповів: «Ви жорстоко помиляєтеся. Зузанна варта не однієї, а тисячі й однієї ночі!» Хлопець хотів щось відказати, але Тувім, який був присутній при цьому, сміючись, зауважив: «Вам, після того, що почули від Лободовського, лишається тільки одне — негайно вийти!»

Винуватий слухняно вийшов. Зузанна була в захваті. (...)

Далі ми припинимо цитувати цікаві тексти не менш цікавого сайту «ЯЗЫК и ЛИТЕРАТУРА», де публікації йдуть різними мовами і подають у майже поліграфічному чи книжковому виглядівигляді.

Якщо ви хочете дізнатися про подальшу трагічну долю Зузани Ґінцбург Гінчанки, ось прямі посилання:

«Київська чарівнице, Суламіто...»

та

Сана, Санечка, Ґіна: краса і тавро Зузанни Ґінчанки

Там ви знайдете також і трохи її віршів.

До речі, нещодавно у Львові видали збірку поезій нашої героїні – польською та українською  мовами.

У Луцьку читали вірші Ґінчанки. На фото фрагмент моновистави про життя поетки

Збірку презентували у Луцьку.

Однак, кажуть, що тираж видання невеликий, тож краще завітати до книгарень – вже.

Автори перекладів текстів підписували книги

Окремо дякуємо Василю Гудзию за дуже цікаву підбірку фото та Володимиру Стратонову за нагадування про дату
 

Максим Розенко Радіо Трек

КОМЕНТАРІ 0

КОМЕНТУВАТИ

Оголошення

  • Знайдено свідоцтво на Гецько

    На Вербовій, 20 знайдено свідоцтво про смерть на прізвище Гецько Микола. Тому, хто...
  • Знайдено паспорт на Гандзюк

    Знайдено паспорт на прізвище Гандзюк Наталія. Тому, хто загубив, прохання...
  • Знайдено посвідчення на Овдійчук

    Знайдено пенсійне посвідчення на прізвище Овдійчук Юрій. Тому, хто загубив, прохання...
БІЛЬШЕ ОГОЛОШЕНЬ
Ваш навігатор дорогами Рівного