ON-LINE

Про що говорять у небі та чим лікують пацієнтів на борту Boeing 

п'ятниця, 13 липня 2018
Розповів стюард із Рівного

Іван Чорнобай. Фото з особистого архіву.

Усі правила в авіації написані кров’ю, каже вчитель історії і правознавства з Рівного Іван Чорнобай (на фото). Він працював бортпровідником у колись найкрутішій авіакомпанії України.

Іван Чорнобай ще й любитель інтелектуальних ігор. Це фото зроблене на одній із вікторин у столиці.

Тепер він може спокійно розповідати про 3 тисячі годин, проведених у небі, і про крайній політ, про особливі молитви та співочі фонтани в Об’єднаних Арабських Еміратах, до яких повертався кожного разу, порушуючи правила для бортпровідників (бо треба було поспати). Розмова з Іваному відбулась напередодні професійного свята – Дня бортпровідника, який припадає на 12 липня.

 - Чому вчитель вирішив літати?

 - Я вчився в РДГУ. Зв’язок з авіацією почався із занять у рівненському авіаклубі. Тоді там був керівником Юрій Лісіцин. Людина, яка суттєво вплинула на мене. Він трагічно загинув. Але він прищепив мені любов до польотів. Його всі поважали. Але як з’явилась ідея піти у бортпровідники – не пам’ятаю (сміється – авт.), серйозно не пам’ятаю. У 2010 році дві великих авіакомпанії України почали набирати бортпровідників. Я просто заповнив анкету і забув про неї. Потім мені подзвонили, я пішов на співбесіду.

Іван Чорнобай. Фото з особистого архіву.

Пройшов перший етап, але мені не подзвонили вчасно. Я й подумав, що це не моє. Як тільки подумав, мені зателефонували. Після другої співбесіди – запросили на роботу в МАУ. Власне ту другу, фінальну, співбесіду проводив віце-президент МАУ - ірландець, і всю співбесіду ми говорили англійською. Загалом все завершилось вдало.

 - Кажуть, що там якісь особливі вимоги до стюардів. Типу високий ріст, гарне обличчя, якісь особливі знання.

 - Розкрию секрет. Бортпровідники не люблять, коли їх називають стюардами. Для багатьох це образливо, але я не ображаюсь (сміється – авт.). Стюард – це як офіціант, а бортпровідник, в першу чергу відповідає за безпеку пасажирів та й загалом має більше обов’язків.

В історії авіації був такий період, коли бортпровідники відстоювали саме цю назву. Іноземні «наглядачі за польотами» або члени «екіпажу пасажирського салону» можуть образитися, якщо на нього скажуть стюард.

Щодо особливих вимог – то існують справді певні пункти. Вітається знання мов, відповідальність, вміння надавати першу допомогу.

Щодо зросту, то, наприклад, ти повинен випростатися і підняти руку. У такому положенні ти маєш дістатись до верхніх полиць у літаку. А це на висоті понад два метри.

Тобто потрібно мати справді високий зріст. Але найголовніше для бортпровідника - здати усі екзамени та отримати ліцензію.

 - Що таке навчання на бортпровідника?

 - Бортпровідників готують у сертифікованих центрах підготовки, за спеціальними програмами. Курс триває трохи більше місяця, навчання дороговартісні. Класно, коли ти вже маєш роботодавця, і він платить за курси. Теоретична частина - це уроки авіаційно-технічної англійської, психології, посадові інструкції, а також виконання стандартних і аварійних процедур конкретного літака, сервіс, авіаційна безпека тощо.

Фрагмент практичних занять бортпровідників у навчальному центрі.

На практиці вчать надавати першу медичну допомогу і вести аварійно-рятувальні заходи. Тренують на випадок вимушеного приземлення чи приводнення, розгерметизації чи раптової пожежі на борту. Дуже маленька вірогідність, що щось подібне станеться, але ми повинні вміти правильно організувати процес евакуації людей.

 - Так, як у фільмі «Саллі» з Томом Генксом?

Так. До речі, це фільм, у якому все правдиво описано. Коли я вчився, то ми цей випадок розбирали. Саме це «диво» сталося у 2004 році. А коли вже я вчився, у 2010 році, то нам пілоти пояснювали, як цьому екіпажу вдалось посадити літак на воду.

Щоб ви розуміли, приводнення – найгірший варіант аварійної посадки. У випадку із посадкою на Гудзоні спрацював майстерно пілот. В принципі спрацювали усі члени екіпажу і, найголовніше, бортпровідники правильно організували процес евакуації.

Фрагмент із фільму «Чудо на Гудзоні» («Саллі»)

Обійшлось без жертв. Це яскравий випадок. В мене, на щастя, не було таких. Були різні випадки, але на воду не сідали.

 - За чотири роки ти побував у різних країнах і, певно, літав з різними людьми.

 - Так, літав і з нинішнім президентом України Петром Порошенком. І з колишнім президентом Грузії Міхеїлом Саакашвілі. Він все ходив по салону і розпитув про все, що йому було цікаво. На мене справив приємне враження.

Іван Чорнобай після знайомства із екс-президентом Грузії Міхеїлом Саакашвілі.

Взагалі з багатьма політиками, зірками українського та російського шоу-бізнесу. Враження різні від них, довго можна розповідати, але не буду.

 - Є випадок, який досі пригадуєш першим, коли тебе запитують про роботу? Наприклад, літак замінували або у заручники когось взяли?

 - Думаю, кожен бортпровідник має якусь свою історію. Я старший бортпровідник і за час роботи доводилось вирішувати різні конфлікти на борту. Щодо якихось екстремальних ситуацій, то їх справді було багато.

Одного разу, наприклад, це був рейс із Новосибірська, пасажира почала хапати «білочка».

У медицині це делірій називається, якщо не помиляюся. Ну не суть, суть в тому, що того пасажира я мусив зв’язати.

 - А як бортпровідник має поводитися у подібних випадках?

 - У тому випадку це був єдиний правильний варіант. А взагалі бортпровідник має діяти на свій розсуд. Тобто зробити все для того, аби інші пасажири були в безпеці.

Пригадую, як борт нашої авіакомпанії летів з Києва у Тбілісі і після зльоту пасажирка сіла посеред салону і сказала, що у неї бомба і ми всі вибухнемо.

Жінка виявилась психічно хворою, тоді її заспокоїли і спокійно повернулися в Бориспіль.

 - Такі ситуації мобілізують чи навпаки - змушують багатьох покидати професію?

Думаю, що такі ситуації мобілізують. Треба розуміти, що ти перебуваєш у «консервній банці» з двомастами людьми, яких інколи ми між собою називали «пацієнтами».

Тим, хто тільки приходить в професію, я завжди пояснював. Людина може бути дуже розумною та чемною на землі. А у повітрі додається страх, фобії та кисневе голодування. А якщо до цього додати ще алкоголь...

 то перед тобою зовсім інша людина.

 - Не складно було з тим, що тобою керували жінки?

Мене часто питали про це на роботі. Бо нібито це жіноча професія. Але якось так сталося, що менш ніж за два роки я почав керувати жінками (сміється – авт.).

 - А кому простіше у ролі бортпровідника, як гадаєш?

 - Я скажу, що чоловіку. І це не сексизм. Були випадки, коли жінок бортпровідниць пасажири ображали. А коли підходить чоловік і питає «Що сталося?», то конфлікт відразу вичерпаний.

 - Коли почався твій внутрішній «конфлікт» із авіацією?

 - Не знаю, коли це сталося. Був черговий етап перед навчаннями, я міг підвищувати кваліфікацію і отримувати сертифікат для польотів на іншому типі літака. Але якось так сталося, що саме у той момент я вирішив "зав’язати" з цим.

Дубаї. Ті самі співочі фонтани, до яких завжди ходив Іван Чорнобай.

Певний час я налітався, думав навіть, що довго не зможу чути звуки літаків. Я звільнився, ніби легше стало. Але за півроку якась в мене була адреналінова абстиненція. І згодом я повернувся, не в комерційну, але в любительську авіацію. Зараз є один проект, пов'язаний із польотами. Але про нього розповім згодом.

 - А як бортпровідники відзначають професійно свято?

 - Хто як. Я, до речі, кожного разу 12 липня був на чергових курсах підвищення кваліфікації.

 - І наостанок. Бортпровідники люди забобонні?

Дуже забобонні. У нас навіть є своя Біблія. Це наш чек-лист. Перед вильотом все по списку треба перевірити. До речі, у радянські часи це називалось молитва. В екіпажі перед вильотом часто лунала така фраза: «Молитву прочитав?».  

Мало хто знає, наприклад, що слово «крайній» у значенні «останній» придумали саме авіатори. Зараз його багато хто вживає, а придумали колись льотчики і ті ж бортпровідники. Бо «останній» - це той політ, з якого не повертаєшся.

Ніколи не повертаєшся на брифінг, якщо вже поїхав з нього на борт. Тобто, рейс затримують і можна повернутися у приміщення і посидіти у комфортних умовах, але ми будемо сидіти у тій «газельці» і паритись. Бо повертатись не можна.

Потім, точно пам’ятаю, що ми ніколи не шили перед вильотом. Щоб там не порвалось, щити не будемо. Пам’ятаю, як дівчата бортпровідниці клеїли надірвану спідницю липкими пломбами, аби лише не шити і не «наврочити» рейс.

Майже кожному знайомий вираз «попасти пальцем в небо». Воно і в переносному сенсі має досить неприємне значення, а в буквальному в авіації взагалі намагаються так не чинити. Вказування пальцем в небо обіцяє погану, нельотну погоду. Є і хороші прикмети. Але всіх зараз не згадаю.

Фото ілюстративне.

P.S. Всесвітній день бортпровідника цивільної авіації у 2018 році Іван Чорнобай планував відзначати на аеродромі. Але це вже інша історія.

Ліна Захарова Радіо Трек

КОМЕНТАРІ 0

КОМЕНТУВАТИ

Оголошення

  • Знайдений фокстер'єр

    В районі Червоної Калини був знайдений пес породи фокстер’єр з клеймом. Тому, хто...
  • Загублено ноутбук

    В маршрутному таксі №57 було загублено сумку з ноутбуком. Величезне прохання до тих, хто...
  • Загублено сумку

      В районі «Чайки» було загублено чоловічу сумку чорного кольору з...
БІЛЬШЕ ОГОЛОШЕНЬ
Ваш навігатор дорогами Рівного