«Не влазьте в деталі на полі бою, бо загинете», - порада старшим командирам ЗСУ від експерта США
Прокляття мікроменеджменту – урок війни №1
Колишній науковий співробітник Інституту кібернетики Сухопутних військ США, а нині аналітик Центру аналізу європейської політики Ян Каллберг з війни в Україні робить висновок, який повинен змінити всю культуру командування в майбутніх війнах.
Подаємо ключові витяги. Повністю переклад його статті можна прочитати ТУТ
Урок війни в Україні №1. Балакучі військові мікроменеджери-смертники – Ян Каллберг
Командири, які хочуть все контролювати і займатися мікроменеджментом, є смертниками. Ця проблема навряд чи має конкретне рішення. Проте дуже важливо мати це на увазі під час бойових дій, в яких НАТО братиме участь.
Наразі багатьма проігноровано один важливий урок війни Росії в Україні. Військові НАТО повинні усвідомити його до того, як самі стануть учасниками бойових дій.
Вперше в історії мікроменеджмент карається смертю. «Давно пора», – можливо, скажуть мільйони офісних працівників, і це може звучати дотепно, але це основний урок, який ми отримали у війні проти російської агресії в Україні.
Генерали і полковники, які хочуть керувати своїми військами, будуть ідентифіковані, а їхні командні пункти стануть мішенями, і, як ми вже бачили в Україні, вони загинуть.
Існує реальна небезпека, що цей урок буде пропущений у хуртовині переоцінки, що виникла в результаті 18 місяців війни високої інтенсивності. Інші уроки – такі як ренесанс артилерії і посилення впливу безпілотників – викликають більший інтерес та відповідну реакцію.
Частково це відбувається тому, що немає очевидного технічного рішення проблеми ліквідації командних пунктів. Це питання культури, а не техніки.
У сучасній війні радіозв'язок і мережевий трафік є основними причинами того, що противник виявляє лідерів і їхні командні пункти, а потім націлюється на них. Ситуація ускладнюється нинішньою звичкою до постійного зв'язку, детальних наказів і тактичного мікроменеджменту, коли командири розраховують спостерігати за бойовими діями через радіо- і відеозв'язок під час розгортання бою.
Зменшення розміру командного пункту не допоможе, тому спроби розбити великі командні пункти на два або три менші підрозділи лише створять додаткові мішені.
Яке рішення?
Командири повинні менше спілкуватися і мінімізувати електронні сліди, що генеруються їхніми командними пунктами. Це вимагає культурних змін, аби старші офіцери навчилися правильно доносити свої наміри до підлеглих, не скочуючись у мікроменеджмент операцій.
Сучасне поле бою схоже на поверхню океану: тут ніде сховатися, тому виживання залежить від здатності уникати прицільного вогню і зберігати непомітну позицію.
Час, коли командири діяли як всевидюче око, благословенне прямими відеоканалами з дронів і здатне миттєво спілкуватися з особовим складом на місцях, минув.
Мікроменеджмент – це техніка, яка тішить самолюбство, але шкодить організації.
Зрозуміло, що делегувати повноваження і довіряти підлеглим буває важко, але альтернатива набагато гірша – масові жертви, параліч і поразка.
Джерело: СЕРА
Радіо Трек: НОВИНИ
