Місяць без їжі та під крапельницями: боєць з Рівного, поранений в АТО, досі в реанімації

понеділок, 18 вересня 2017 15:20

Костянтин Попко переніс уже п’ять операцій

Стан бійця із Рівного, який отримав тяжкі осколкові поранення у зоні АТО, дещо ускладнився.

Нагадаємо, поранення Костянтин Попко отримав понад місяць тому. 18 серпня його доправили у столичний військовий госпіталь. Із того часу Костянтина лише на кілька днів перевели у палату, утім, знову повернули у реанімацію. Костянтин уже місяць не їсть та перебуває увесь цей час під крапельницями. За місяць боєць переніс 5 операцій.

Дві із них, позапланові, зробили нещодавно, бо лікарі не знали причини його тривалого тяжкого стану.

Виявилося, у хлопця почалося відмирання ділянок підшлункової. Також почався перитоніт, який давав високу температуру, а післяопераційні шви погано гоїлися, деякі і взагалі розійшлися.

Крім того, підшлунковий сік роз’їв кишечник, тож деякі його частини лікарям теж довелося видалити. Про це розповіла нам дружина військового Наталя. Крім того, осколки теж дістали ще не всі, говорить Наталя Попко:

- У нього осколок був біля черевної аорти і він рушив цього разу і вперся в другий нижній хребець. І зараз лікарі його точно діставати не будуть, вони бояться щось порушити. Його подали в списки для лікування за кордоном. Мають приїхати бельгійці сюди в шпиталь, ну, і чи вони зможуть взятися за його лікування, чи не зможуть - це вже буде видно тут. Зараз головне, щоб в нього підшлункова загоїлася.

Наталя сподівається, що тепер, коли виявили причину, Костянтин піде на поправку. Вона зауважує підтримку волонтерів, які допомагають із житлом та медикаментами.

- Взагалі волонтери дуже допомагають. Київські, наші рівненські є волонтери, які зі мною зв’язуються. Дуже допомагають. Люди спочатку, звичайно, на карточку кидали гроші, потім трохи призабули. В мене грошей ні лікарі, ніхто не вимагає. Те, що є в шпиталі, то держава видає, а медикаментами ще допомагають волонтери. Тут є на території шпиталю волонтери, вони підходять до лікарів, і те, що вони можуть дістати – тим забезпечують.

Утім, сім`ї потрібно готуватися до лікування за кордоном, адже, мабуть, частину грошей на це їм доведеться докласти.

- Але, звісно, потроху хочеться збирати якісь кошти, тому що я сподіваюся, що ми поїдемо все ж за кордон. Хай там буде не на державному рівні, але, я так розумію, що переліт, там ще деякі витрати все-таки будуть наші.

- Дуже в нас хороші волонтери, чесно кажучи. Підтримують, завжди телефонують. Дуже багато людей нас підтримує і знайомих. Ми щовечора молимося, так що сподіваємося на одужання. Можливо, хто має можливість, хай о 22 годині з нами моляться. Ми читаємо акафіст Миколаю Чудотворцю за одужання Костянтина. Він завжди при собі тримав його іконку, коли був на передовій. Я впевнена, що це також допомогло, що він залишився живим і надія є на одужання.