Древнє місто Сонця та як зберегти здоровий глузд у Рівному (ФОТО/ВІДЕО)
Дещо про ІАOП
Проблема в тому, що ми – люди і схильні – помилятися.
Крім того ми всі хочемо грошей і постійно думаємо – де їх знайти, навіть, коли думаємо – про хороше.
Наприклад, у Рівному є низка девелоперів, які займаються житловою забудовою.
Однак, дякуючи політиці України останніх років, людей на Рівненщині та в Рівному стає все менше і менше.
Як казав с.п. Віктор Шкуратюк,
«Сьогодні в Україні є два істинно Народні Рухи:
Народний Рух українців – закордон
та
Народний Рух українців – на цвинтар»
Позаяк людей стає все менше і менше, девелоперам стає все важче і важче продавати житло. Тож вони хапаються за будь-яку можливість звести багатоповерхівку десь ближче до центру, аби таким чином отримати перевагу на ринку.
При цьому, кожен серйозний забудовник має своїх людей в міській та обласній владі, і за бажання можна навіть спробувати відслідкувати – хто чиї інтереси відстоює.
У цій боротьбі за місця під забудову дуже активно також використовуються т.з. «громадські активісти» та різноманітні любителі старовини м. Рівне.
Приклад того як саме вони «юзаються» а потім здаються в утиль нам добре відомий.
Це легендарне будівництво на Толстого «за Музеєм», довкола якого тривалий час водилися хороводи слухняних активістів, поки право власності не перейшло від одних забудовників до інших, чи хтось комусь не заніс жирну «котлету».
В результаті будівництво на Толстого «за Музеєм» продовжилося повним ходом, всі хто хотів – задоволені, окрім колишнього директора Музею, який повівся на все це і… втратив роботу.
Під загрозою звільнення знаходиться ще кілька людей, які тоді мимоволі – своєю активною позицією – посприяли, вочевидь, переходу грошових знаків із одних рук – до інших.
Таке життя, як то кажуть:
«Кому война, а кому – мать родна» (с)
І в Україні це на кожному кроці. Не лише в будівництві.
Але в забудові Рівного ми тепер можемо отримати корупційну вакханалію «як на Толстого» затвердженою мало не для всієї території міста.
Усе через так званий Історико-архітектурний опорний план (ІАОП), який, згідно закону, має бути складовою «Генерального плану м. Рівне»
Генеральний план місту потрібен, так само як і Головний Архітектор. Очевидно, що потрібен і логічний ІАOП, але те, що було представлене вчора в ЦНАПі виправдало найсумніші очікування.
Натисніть плей для перегляду всієї презентації ІАОП м. Рівне
Важко зрозуміти – чим керувалися шановні працівники профільного інститут зі Львова, однак, згідно з їх напрацюваннями, практично вся центральна частина Рівного від Автовокзалу до РУМУ і від Північного до Городка має просто якусь незбагнену історико-архітектурну цінність для України. Цінність, якої не має навіть Львів.
Так наче Рівне все поспіль забудоване Нотер Дамами, Луврами, Версалями, Софіями, Букінгемськими палацами та ще невідомо чим.
Фахівці зі Львова просто взяли і залили 90% центральної частини міста (і навіть прилеглі села) – червоно-синіми кольорами.
Маркуючи таким чином, з одного боку, якусь високу історико-архітектурну цінність більшої частини нашого міста, а з іншого, обмежуючи права кожного з нас, хто має приміром хату на вул. Ясній, чи Дорошенка, взяти її та знести, а на її місці збудувати щось нове. Інше.
Ви запитаєте – у чому ж ця історико-аррхітектурна цінність наших садиб, та тих ветхих споруд, що вечорами лякають перехожих своїм неоковирним виглядом у центральній частині міста?...
Виявляється, з точки зору фахівців зі Львова ціннісним для України та світу є не те, що стоїть на поверхні, а те, що знаходиться … під землею в м. Рівне.
Мовляв, «багато пам’яток втрачено, але важливим є ареал»
Пам’ятки чого конкретно могли бути втрачені в Рівному?...
На це запитання представники профільного інститут зі Львова відповіді дати не змогли чи не захотіли, однак, присутність на імпрезі цілої групи любителів старовини м. Рівне, які гнівно реагували на будь-які запитання і повністю підтримували усі мислимі та немислимі обмеження на території Рівного, чітко давала зрозуміти – чим саме могли керуватися і керуються всі ці люди.
Ви не повірите, але вони щиро вірять, що під м. Рівне знаходиться древнє Місто Сонця.
Якщо, навіть, не в повній своїй красі та силі, то у вигляді – залишків тієї правічної могутності та слави – колишньої столиці праукраїнців, яка знаходилася саме тут на берегах теперішньої Усті.
Суренж – так називалася ця столиця правічної Дулібії. Країни праслов’ян, яка існувала тут ще за довго до Київської Русі.
Дулібії, яка керувалася волхвами і…
Одним словом, ми не будемо переказувати всю цю міфологію таємничого Міста Сонця під назвою Суренж, яке, начебто, існувало тут, на місці Рівного багато тисяч років тому, але…
Чи може сучасний розвиток м. Рівне залежати від вірувань людей, які мають настільки своєрідні переконання?
І, приміром, вірять, що раніше між Рівним та Кременцем існував підземний тунель.
Ціла вимощена каменем дорога якою під землею могли впевнено скакати поряд двоє вершників чи їздити вози і карети?
Зрозумійте. Питання не в тому, що ці люди неправі чи «сумашедші», як сказала б Ліна Костенко.
Можливо вони й абсолютно праві. Таке, дійсно, періодично трапляється з «сумашедшими», але ж мова абсолютно про інше.
Мова про те, що в нашому випадку їх – адептів Дулібії-Суренжу, так само, як і менш радикальних любителів будь-якої старовини в м. Рівне, просто як ширму можуть елементарно використовувати ті, хто хоче контролювати процес забудови центральної частини м. Рівне, отримуючи за це відповідну – винагороду.
Наприклад, (не) даючи дозволи одним та отримуючи «котлети» від інших.
Натисніть плей для перегляду відео про Суренж
Виходом із цієї абсурдної ситуації, вочевидь, мав би стати історико-архітектурнний план, який покривав би не все місто гамузом, а вказував конкретні історично чи архітектурно значимі будівлі, що їх у Рівному зносити чи видозмінювати – заборонено.
Наприклад, такі як Церква на вул. Шевченка, чи Краєзнавчий музей, чи Будинок вчених.
Також можуть бути вказані два-три квартали в центральній частині міста, де на думку істориків та архітекторів, має бути повністю заборонено багатоповерхову забудову і передбачено археологічний нагляд під час – будь-яких будівельних робіт
Крім того,
Pаз у нас є стільки людей, які вірять в Суренж, що вони змогли навіть навернути в свою віру цілий профільний інститут зі Львова, працівники якого раптом вирішили оголосити Рівне найбільш цінною історико-архітктурною територією в Україні, то давайте підійдемо до цього питання серйозна та зважено.
А, раптом, під нами дійсно знаходиться Місто Сонця, про яке говорить Валентин Дем’янов у книзі
«Велич Дулібії Рось. Суренж (Таємниці Волинської Землі)»
Ну, а раптом.
Давайте запросимо Дем’янова і ще двох-трьох адептів цієї теорії – виступити перед депутатами міськради, представниками громадськості та ЗМІ і пояснити
Що саме має зробити наша громада, аби – відкопати це Місто Сонця?
Скільки конкретно їм треба грошей на відповідні розкопки упродовж літа 2019р. і де саме ці розкопки мають проходити.
Можливо, дійсно, виділити їм тих два-три мільйони гривень: нехай візьмуть лопати, віники, екскаватори і викопають те, що вони хочуть знайти. Або – не викопають.
Але після цього, з вересня 2019-го року, ми перестаємо «мотлошити бабушку» та «мучити дєдушку», і з макабричних океанів містики повертаємося у спокійне річище класичної історіографії, згідно з яким Рівне завжди було:
- Селом у болотистій поймі нинішньої річки Устя.
- Поселенням значно менш важливим для історії України, ніж розвинуті та великі на той час міста: Дубно, Острог, Кременець, Корець та Гоща;
- Єврейським на 90% поселенням у «зоні осідлості» Російської імперії де 90% архітектури завжди являли собою зразки звичайного єврейського зодчества «а-ля Ґетто», на багато цікавіше представленого, скажімо, в тій самій – Одесі.
Тож, при всій любові до Рівного, єдиний спосіб отримати в ньому справді цікаве «Старе місто» – як пішохідний квартал ресторанів, шопінгу, дозвілля і відпочинку в Європейському стилі, це – збудувати такий квартал.
Квартал низькоповерхової (до 5-ти поверхів) забудови – стилізованої під старовину і з використанням придатних зразків старої архітектури міста.
Таких кварталів може бути два-три:
Наприклад, на проміжку між ЦУМом та МБК (у парку Шевченка).
Або в секторі між вулицями Чорновола, Драгоманова та 16 Липня.
Або на Пивзаводі, в районі колишнього кварталу «Воля».
Жоден ІАOП не мав би цьому заважати, а мав би – сприяти.
Так було б правильно.
Радіо Трек: НОВИНИ
